Еліна Гійомар

Солодка мрія пізнати всі секрети неба не дає спокою. Поринути з головою у світ пухких , мов цукрова вата, хмар - головна мета мого життя. Розмальовуючи день сімома кольорами усмішок, відчуваю аромат зеленого чаю з лимоном. Швидкоплинний час не дає захопитись шелестом осіннього лісу. Казка в очах заведе далеко за небокрай , аби насолодитися заходом сонця й красою нічного міста. Тиша сутінок кличе моїх маленьких янголяток в безкраю блакить неба... Ходімо, познайомлю. Зустрінемося між рядків моїх творів.

Колорит села... Деякі порівнюють його з ахіллесовою п’ятою. Старенькі бабусі, перучи білизну на причілку хати, перегукуються одна з одною… Як їм важко нести свій хрест, кожного дня прокидаючись у танталових муках.

Будь-яка фраза чи слово з ...

Читати далі...
Час парасольок

Густий туман поглинув ранкову тишу міста. За вікном буденна картина: вітер, злива, сонні обличчя тих, хто поспішає неквапом у своїх справах. А увесь світ, здається, загорнувся в сіру ковдру хмар. Надовго…

Примостившись якомога зручніше, поринаю у ...

Читати далі...