Софія Ващенко

Серед мільйонів павутиння високих хмарочосів, що голками пронизують хмари, серед мільярдів кілометрів доріг, куди тільки може впасти сонячний промінь, серед трильйонів різнокольорових автомобілів, що заполонили землю, знаходиться одне місце, куди ще не в силах дійти технології за розпорядженням самої природи. Цей потаємний куточок – моя душа. Там я можу проводити час годинами або навіть цілими днями, не думаючи ні про що, тільки спостерігаючи, як вирує життя в моєму казковому світі...
На жаль, інколи доводиться повертатися в реальність і продовжувати жити звичайним буденним життям, адже, за словами моєї мами, «підлога сама себе не помиє»...
Коли все ж таки безкрилість починає на мене тиснути й сірість туманить розум, просто заспокоююся, відкриваю в телефоні «нотатки» й падаю в обійми Музи Слова. Ласкаво усміхаючись, вона знімає з шиї коштовне намисто з маленьким, але майстерно виточеним кришталевим ключем. Відчинивши кремезні двері, падаю у велику барвисту пляму: це поле квітів зустрічає юних письменників. Отямившись від мелодії літнього вітру, сідаю в човен і рушаю рікою «натхнення» в безодню зелених гір...
Рада вітати кожного в чарівному куточку моєї уяви. Та, завітавши туди, не забудьте зняти повсякденну маску й розкрити свої серця назустріч новим знайомствам!
Чекаю на вас у рядках моїх творів!

літо у бабусі

Прийшов перший день серпня. Отже, залишився всього лиш місяць, щоб встигнути спробувати всі бабусині пироги, адже решту року доведеться обідати холодними макаронами з їдальні. Тому, щоб не гаяти часу, доведеться-таки просинатися й хутко вдягатися, ...

Читати далі...
Батьківські збори

Здається, ось вони – останні хвилини мого життя… Серце починає сильно калатати…

Залишилося п'ять хвилин. За цю решту часу кожен із нас ніби стає Юлієм Цезарем, адже починаємо робити декілька справ одночасно. Може, чиста підлога чи ретельно ...

Читати далі...
Теги: ,
Весна

У повітрі вже давно відчувається п'янкий весняний аромат. Навколо починає зеленіти. Вітер ніжно грається травою. Можна почути, як поруч колихаються хвилі синьої глибокої води. Позаду шепочуться дерева… Цю мелодію можна слухати вічно, вона неначе ...

Читати далі...
Наш світ у майбутньому

Що насамперед постає в нашій уяві, коли чуємо слово «майбутнє»? Більшість людей бачить його таким: водії не хвилюватимуться за неповний бак, адже, літаючи майже біля самого сонця, автівки живитимуться  його енергією. Навколо тебе виростуть великі ...

Читати далі...
білий колір

Білий – це початок чогось нового. Немов відправна точка, з якої усе починається. У ньому закладений багатозначний сенс, оскільки він може одночасно як обпікати, так і застудити.

Сніжний колір оточує нас усюди. Ми сприймаємо його як щось буденне й ...

Читати далі...
Теги: ,