Усі записи за тегом "intermezzo"

Як приємно опинитися серед засніжених ялинок на  висоті приблизно дві тисячі метрів над рівнем моря. Щоразу коли лишаюся віч-на-віч із зачарованою зимою природою, довго спостерігаю за красою гір, за хмарами, які пливуть небом  і, ніби ватяні, ...

Читати далі...
Автор: Дарина Горб

Складаю почорнілі крила до купи всілякого мотлоху. І кого намагалася надурити? Міллю поточені, поламані, а я вперто силуюся злетіти хоч би на одному. Та не стати мені тією загадковою дев’ятою планетою, бо кожен другий заплямовує пір’я ворожістю, а ...

Читати далі...
Теги:
Моє Intermezzo

Невже я повністю вичерпала себе? Невже все ж дійшла до межі? Хіба в 15 років можна не бачити краси? Коли я взагалі востаннє з нею зустрічалася? Коли востаннє щиро сміялася, забувши про обов'язки? Невже сіра грудка одноманітних егоїстів, які ...

Читати далі...
Теги:
Автор: Олена Лелюх

Знову не можу заснути. Щось важке й масивне впало на мозок і тисне нещадно, не даючи спокою.

Я втомилася. Втомилася від думок. Вони густим вологим туманом огорнули свідомість, блокуючи здоровий глузд і маленькими білими блискавками тримаючи ...

Читати далі...
Олександр Маренич

Інтермецо – щось буденне, на мою думку. Тому сьогодні я не буду розповідати про параметри або степеневі функції, адже набагато цікавіше писати про щось прекрасне, створене для насолоди. Ні, не мамині пиріжки та навіть не бабусині млинці. Про них ми ...

Читати далі...
Теги:
Моє intermezzo

Дихаючи свіжим повітрям, нюхом не відчуваючи жодної душі поряд, вмикаю улюблену музику в навушниках та гуляю ранком... літнім... прохолодним...
Це десь.... шоста година! Ні! Я прокинувся ще раніше, щоб наодинці з сонцем підняти його в небо.
На ...

Читати далі...
Теги:

Зморознілі шибки, на місто насуває важка сіра хмара диму, магістралі переповнені машинами, навколо тебе темп, за яким мусиш встигати. Хочеш стати успішним? Треба працювати не покладаючи рук.

Спробую віднайти в гучному мегаполісі свій відбиток. ...

Читати далі...
Теги:

Не маючи часу на буденність людського життя, блукаю стежинами емоцій. Саме вони є головним тягарем у моєму житті. Де-не-де зустрічаю радість: «Привіт! Як я щаслива тебе знову бачити». Упродовж подорожі змінюю курс, бо не дають моєму літаку набрати ...

Читати далі...
Улюбленій ковдрі

Зимовий сніг із кожною хвилиною все більше й більше ховав у крижаних обіймах машини, паркани різнокольорових будинків та маленькі вулички, які й весною ледве розгледиш.

Здавалося, незайманими залишилися лише люди, але й ті, загорнувшись у ковдру, ...

Читати далі...

У моїм іntermezzo завжди пахне затишною ковдрою миті, яка огортає серце. Сіра буденщина, мов кайдани, стає все важчою з кожним днем . Тернистим шляхом ідучи, не помічаю, як плине час і люди, поспішаючи в невідоме, назавжди зникають.
Та тільки ...

Читати далі...

Кіт… Саме його мені найлегше вважати винуватцем кожного неспокійного сну. Його гострі кігтики впиваються в тіло, наче лезо, пробуджують тебе о будь-якій годині. Кожну ніч я відчуваю глибокий подих чи необережний рух свого улюбленця. Якщо не ...

Читати далі...
Теги: ,

Бризки хвиль... Солона тепла вода... Білі гори загортають тебе в морську піну... Промінчики сонця лагідно торкають золотавий пісок та грають у квача зі спритними рибками.

Ти навіть не уявляєш, що може статися завтра, але вже пірнаєш у морі ...

Читати далі...
Моє інтермецо

Життя кожної людини – переповнене морем труднощів. І, врешті-решт, настає час, коли потрібно відпочити. Коли вже не вистачає сил на подолання цього бар'єру. І тоді хочеться просто втекти.

Відпочити з найкращою подругою або ж провести цей час із ...

Читати далі...
Моє intermezzo

Заплющую очі. Тиша. Оддалік лунає музика, розмови друзів. Важкий день іде на спад, але ніч лише починається. Ясні зорі палають у темному небі. Хочу бути ближче до них, торкнутися долонькою місяця, умитися блаженною синявою. Цієї миті найбільше люблю ...

Читати далі...
INTERMEZZO

Заплутуючись у довгій спідниці, ніколи не бігтиму  назустріч. Не ховатиму в сутінки очі від усіх байдужих навколо. Мені набридло вживатися в ролі й витісняти із них себе. І знову ковтати повітря, не дихаючи тижнями. Тону в марних сподіваннях, ...

Читати далі...
Теги: ,