Усі записи за тегом "рідний дім"

Я живу в неповторній Полтаві. І ось одного разу, прогулюючись рідними вуличками, задумалася: «А як зробити наше місто кращим?»

Особисто мені перше, що впадає в око, – це природа: дерева й квіти. У Полтаві чимало парків, алей чи просто клумб. Але ...

Читати далі...

У моїм іntermezzo завжди пахне затишною ковдрою миті, яка огортає серце. Сіра буденщина, мов кайдани, стає все важчою з кожним днем . Тернистим шляхом ідучи, не помічаю, як плине час і люди, поспішаючи в невідоме, назавжди зникають.
Та тільки ...

Читати далі...
Що робить мене щасливою?

Гадаю, ми всі хочемо бути щасливими, отримувати задоволення від життя. Люди мріють знайти своє місце на планеті й приносити користь іншим, але, попри все, кожен має своє «щастя». Неповторне.

Ми надихаємо та змушуємо всміхатися один одного. Усі ...

Читати далі...
Затишно

Затишно мені сидіти вдома. Дивитися чудні фільми, читати цікаві книги. Закутавшись у тепленьку, м'якеньку, мов хмаринки, ковдру, залишатися на самоті з думками. Усе сповнено теплом, турботою і ласкою.

Люблю сидіти з чашкою ароматного чаю чи ...

Читати далі...
Ти нащадок українців!

Галушка, вишиванка, рушник… Від цих слів так і пахне українською волею. Хто б не ламав, хто б  не казав, що її немає, та нам – українцям – краще знати.

Той синьо-жовтий стяг, що танцює гопак із вітром і підспівує гімн солов’ю, та калина, що ...

Читати далі...
Автор: Олена Лелюх

Іще в колисці немовля
Найперше слово вимовля.
Наприклад, “місто” чи “матуся”,
“Нічний ліхтарик” чи “бабуся”.
Але коли воно зроста,
Питає маму: “Це Жовква?”
“Та ні, це, синку мій, Полтава”,-
Сказала хлопцю його мама.
“Це місто казка, це ...

Читати далі...
Як приємно повернутися додому…

Подвійний еспресо й чверть грейпфрута. Ранок у великому місті починається з контрастів. Далі холодний душ, щось на кшталт ланчу й повний брак часу…

Про метушливе місто нагадують лише далекі вогні торгових центрів та верхів’я незлічених ...

Читати далі...
літо у бабусі

Прийшов перший день серпня. Отже, залишився всього лиш місяць, щоб встигнути спробувати всі бабусині пироги, адже решту року доведеться обідати холодними макаронами з їдальні. Тому, щоб не гаяти часу, доведеться-таки просинатися й хутко вдягатися, ...

Читати далі...

З далекого краю лелеки летіли,

У моря і неба дороги просили.

Та море бурхливе лиш хвилі котило,

А грізнеє небо життя захотіло.

 

Як хвилі зімкнулись у вітра розгулі,

«Я тут залишаюсь, – лелеки почули. –

Летіть же ви, друзі, ...

Читати далі...