Усі записи за тегом "розлука"

Почався дощ... Холодні нещадні краплі впивалися голками в тіло самотнього кота, який вдивлявся в сіру безкрайність неба. Подерті до крові вуха, вирвана жмутами шерсть, перебита ще багато років тому лапа... І ці великі мрійницькі очі маленького ...

Читати далі...

Зупинися на хвилину! Куди ти йдеш? Зачекай на мене!..

Але ти пішов... Залишив по собі лише шрами на серці. Мій світ розбився в одну мить на міріади уламків. Я ніколи, до сьогодні, не відчувала такого сильного болю. Розумію, ти не винен, але чому ...

Читати далі...

Тримай мене, не відпускай!
Кохай, немов останній раз,
І тут, і зараз, і весь час!»
Ти обіцяв...Ти чуєш? Стій!
"Не йди!"- прошу тебе я знов,
Не забирай солодких мрій,
Не убивай мою любов!..
Ти не послухав… Ти пішов!?
Вдома зосталась я сама… ...

Читати далі...

Тихо. Ніби годинник зупинила холодна, крижана рука. А з ним зупинялося моє кохання. Я, певно, не пам'ятаю, чи був то останній ковток вина, у якому відображалися твої пухкі вуста... Та й годі таїти: узагалі не пам'ятаю, що сталося того холодного ...

Читати далі...

Я хочу вкритись сніговою ковдрою,
Щоб сховатись від твоїх крижаних очей.
Але вона не гріє.
Не гріє моє серце, бо в ньому досі
Водять хоровод сніжинки
Наших льодяних уламків.
Не треба мені пояснень:
Колючі дроти між нами!
Тебе і мене ...

Читати далі...

Чомусь знову пишу тобі листа й блукаю будинком, аби не чути, як б’ється серце кімнат, коридорів і вікон… Без тебе стало так порожньо. Якщо капатимуть сльози, вони впадуть словами на твої вуста…

Ти повинен це пам'ятати. У кімнаті стояла тиша. ...

Читати далі...
Небокрай

Небокрай. Сідає сонце, і вечір такий тихий і спокійний. Не вистачає лише тебе…

Пишу листа тобі, бо нарешті зрозуміла, що стільки років ми жили марно. Ти так і не навчився грати на гітарі, а я так і не змогла плідно заримувати жодного рядка.

А ...

Читати далі...
Автор: Олена Лелюх
Кривава пляма на білому килимі…

Кривава пляма на білому килимі. А ще вчора там була пляма від вина. Як швидко все змінилося: день змінив ніч, сонце – місяць, вона – мене.

Кривава пляма на білому килимі. Ти встромив ніж у спину, а я лиш сліпо кохала. Кохала й не спала ночей, бо ...

Читати далі...
Автор: Олена Лелюх
А ти все одно не чуєш…

Ось і настав ще один вечір. Життя хиталося червоною ниткою. Сонце розлилося мандариновим соком із нотками ванілі.

Ці рядки написали себе самі. Сидять зараз  у кутку з винними очима й спостерігають за небом.

Моє холодне чоло обпікає твої руки. ...

Читати далі...