Усі записи за тегом "верлібр"

Будуємо стіни
Цементно-бетонні,
Міряємо метри, метри квадратні.
Піднеси склянку — усе чутно й видно.
Родини стали сусідами по кімнаті...

Так тісно зробилося: тисне стеля.
Тулюсь до брудних і пошарпаних вікон.
Там птахи залізні біліють за ...

Читати далі...
Хто я тобі: ворог чи друг?

Про тебе їм говорити не мушу, бо
Коли вмикаєш мозок — порожніє душа.
Думками до тебе, за тобою тужу…
І це для мене найжаданіша мука.

Хто я тобі?
Почекай, помовч.
Не кажи нічого — слухай дощі.
Вони скажуть усе
Силою звука.
Крап... Крап... ...

Читати далі...
Скінчилася п'єса.

Скінчилася п'єса.
Останні ноти фальші
наповнюють легені хриплим басом.
Свідомість
годує немитими спогадами
на сніданок, обід та вечерю —
По горло сита.
Та, врешті, кращого чекати марно:
Чого боялася — на те й наштовхнулася.
Тепер вальсую в ...

Читати далі...
Хочеться просто злетіти

Хочеться просто злетіти
Із глибин сновидінь —
Випірнути на поверхню, задихаючись.
Тікати, що є сили,
Здіймаючи пил на узбіччя
Порожньої душі.
Спогади спалені —
Не залишилось нічого, крім
Густого полинового вітру.
А може, то просто листя ...

Читати далі...
Не ламай мені крила

Не ламай мені крила —
я подарую свою весну заквітчану,
Не малюй чужі портрети:
Муза тільки я!
Чуєш, як б'ється
У твоїх руках паралізоване серце:
Доживає останні дні
Нікчемного життя.
Варто лиш торкнутися крилом ненароком,
Випурхнути із ...

Читати далі...
Десь вдалині блищать сніжинки...

Десь вдалині блищать сніжинки.
І вітер диригент вже закликає
Всіх музикантів до своєї справи.
Блакитнооке небо дослухається
Лиш в те, що нам шепоче тиша...
І раптом десь заграла симфонія зими ...
І сонечко збирає оксамитове намисто
З тих ...

Читати далі...
Білий серпанок укрив землю

Білий серпанок укрив землю.
Тендітні сніжинки кружляли навколо,
А в будинку - справжнє свято:
В кутку мерехтить зеленокоса ялинка,
Стіл гнеться під запашними різдвяними стравами,
А гості весело гомонять один з одним.
Білі вітрила віхоли ...

Читати далі...
Сніг посипав

Сніг посипав такий сильний
І такий пухнастий.
Почекай, сніг, дуже не кружляй!
І сніжинки, голос мій почувши,
Закружляли легенько.
А одна з них тихенько
Сіла мені на долоню...
Я хочу її розгледіти,
Я намагаюся дуже.
Але не встигаю...
Вона ...

Читати далі...
Снежная страна

Коли ти виходиш у сніжну країну,
На похваті взявши рукавички і шарф,
Стаєш ти на сніжне свічадо,
І тихі, крихкі твої кроки
На білих вітрилах віхоли.
І одна із тендітних сніжинок
Падає на замріяну сосну.
Ти йдеш у країну ту сніжну
Замріяним ...

Читати далі...
Новорічні свята

Зима. Кінець грудня.
Діти вже вихваляються подарунками від Святого Миколая.
Ще ледь чути крихкі кроки Нового року,
Зате після нього в Україну прийде Святвечір.
А вже 7 січня тихими хвилями відлунюватимуть колядки.
На Василя й Меланки хлопчаки ...

Читати далі...
Новорічне свято

За вікном – зима…
Новорічне свято незабаром!
Метушаться, бiгають усі,
Бо невдовзі рік новий
Постукає у кожну хату.
Він уже неподалік,
Біжить крихкими кроками
Здивованим манівцем.
А Дід Мороз спішить і до малят.
Уже летить
Повз сонні хмари. ...

Читати далі...
Автор: Єгор Годний
Дощ

Він головний серед маленьких тендітних краплин.
Коли з’являється, доводиться ховатися...
Дощ завжди приносив сум,
Але не дівчинці Дарині.
Вона любить дощ.
У той час, як всі шукають у нім мінуси –
Вона знаходить плюси.
Дощ заспокійливий, ...

Читати далі...
Солоні спогадів тумани

Солоні спогадів тумани
нависли в повітрі
і гірко мовчать.
А сльози скупо капають
на сухий сірий асфальт спокою,
стікаючи ніжною щокою...
Не бувають щирими очі,
які жодного разу не плакали.
Не буває щасливою душа,
у якої лише солодкі
хмари ...

Читати далі...
Автор: Олена Лелюх
Поки ми спали…

Поки ми спали,
у сусідньому будинку помер чоловік.
Він любив доньку,
водив у кіно, в зоопарк.
А ми прокидалися,
чомусь сперечалися, я плакала.
Думали, що любовні історії з книжок –
то не про нас…
Поки ми спали,
у сусідньому будинку помер ...

Читати далі...
Автор: Олена Лелюх
Не рубай мої крила

Не рубай мої крила, прошу,
я ж літаю хмарами мрій.
Не плюй ти у душу, прошу,
вона ж чистотою світить тобі.
Не ламай мої крила, прошу,
то ж віра моя і надія,
то тепло, що не згасло
і, сподіваюсь, збережеться повік.
Не гаси недопалки любові ...

Читати далі...
Теги:
Автор: Олена Лелюх
Граблі долі

Ну що, знову на ті ж граблі?
Чому ми з тобою
не проклали маршрут?
Життя дає стільки уроків,
а ми замість шансів хапаємо оголеній дріт.
У мене синці і на лобі, і на серці,
та я все одно помилками торгую...
Тебе не судили – і ти не суди.
У ...

Читати далі...
Автор: Олена Лелюх
Вірші пишуться на папері

Вірші пишуться на папері,
не на комп'ютері чи планшеті.
Вони живуть у тебе в голові,
а потім – забуваються…
Ті римовані рядки розбігаються,
щоб потім ніколи не зібратись.
А ти згадуєш, шукаєш їх –
і народжується вірш,
або проза, або верлібр… ...

Читати далі...
Автор: Олена Лелюх
Вар'єте

Весь цей світ – спектакль,
А ми всі – актори…
Незлічені маски байдужості
Вкривають сцену порожнього театру.
Раптовість
Здатна все знищити.
Сліпо вивуджені репліки п'єси.
Божевілля – як стиль життя.
Втрата здорового глузду – ще не діагноз. ...

Читати далі...
Теги:
Падіння чи політ

Чітко окреслена межа між надіями і сподіваннями –
Байдуже.
Б'юся голими руками об холодні
стіни безвиході –
Порожньо.
Ламаю грати примарних ілюзій –
Розтоптана.
Загублена у вічному мороці буденності –
Беззахисна.
Гризу зубами свіжоскопану ...

Читати далі...
Може, це і є кохання?..

Ти з’явився в моєму житті раптово,
Як грім серед ясного неба.
Твоя усмішка була по дитячому щирою –
З ямочками на щоках.
Ти завжди вірив у краще й був до безглуздого впертим оптимістом,
Хоча життя ставило надто складні випробування.
І ...

Читати далі...
Тиша може вбити

Крижані дощі змивали слова,
Що кришталем лунали в порожній квартирі.
Ти пішов тихо і раптово.
А в повітрі досі бринить холодом
Твоє коротке «Бувай!»
Вітер курявою відносив у небуття слова,
Що так і не були сказані.
Відпустила.
Дала піти…
А ...

Читати далі...
Теги:
Там, де закінчувався хаос…

У твоїх очах – справжній Всесвіт,
Жменя зірок і крихітний Місяць.
А в моїх – тільки дим цигарок
І, можливо, трохи наркотику.
Ти мій власний різновид морфію.
Я без тебе, напевно, не виживу –
Загублюсь в міріадах комет,
Потону в безкрайній ...

Читати далі...