Одного осіннього вечора, коли я вже збирався засинати, знадвору почулося жалібне нявкання. Відчинивши вхідні двері, родина побачила маленьке, наскрізь промокле кошеня. Воно дивилося на нас своїми жалісливими оченятами так благально, що одразу всі зрозуміли: Мурзик тепер житиме в будинку.

Зараз це вже дорослий кіт і повноцінний член родини. Мурзик має декілька особливостей, що вирізняють його з-поміж інших: три невеликі чорні плями на спині, гарні круглі очі та звичку полювати на подушки. Це робить його справді особливим та навіть незамінним. Ось чому наша родина його обожнює.

Більшу частину свого вільного часу Мурзик витрачає на прогулянки. Він вже дослідив, мабуть, усі закутки в зоні досяжності. Тепер починає підкорювати майже недосяжні вершини. Це іноді перетворюється на справжню рятувальну операцію з МНС… Але це вже зовсім інша історія…

Поділитися з друзями