Час – справжній друг кожного
Час… Скільки всього потаємного заховано всього лише в одному слові. Його безмежна глибина та неймовірна, на перший погляд, простота захоплюють кожного.
Знайома я з цим чудернацьким хлопчиною від самого народження. Він пам’ятає мій перший зацікавлений дитячий погляд, перші самостійні кроки. Час був поруч завжди: під час злетів і падінь, перемог і невдач. Навіть коли я була зовсім одна, окутана болючими обіймами Самотності, він простягав мені свою дужу руку та вів за собою в казкові краї.
Час – справжній друг, який ніколи не покине мене одну. Він дуже веселий та енергійний юнак. Із ним неможливо грати в хованки чи у квача, бо Час завжди перемагає. Він же чемпіон у дивоглядках, бо ніколи не моргає: боїться пропустити щось важливе.
Ви запитаєте, як він виглядає? Високий блондин із волошковими очима, сонячними поцілунками на щоках та дзвінким голосочком, який дорослішає разом зі мною день за днем.
– Зачекай, куди ти так поспішаєш? – запитую в нього я, біжучи вслід.
– А що таке «чекати»? Я прямую лиш уперед, секунда за секундою. Наздоганяй!
Він – ніби чарівник Смарагдового міста: загадковий, непомітний, проте відомий кожному. Час супроводжує людей усе життя, бо ніколи не помре. Безсмертний, як і Всесвіт. Спочатку хлопчиною являється, потім юнаком, чоловіком, а згодом… дідусем. Він перевтілюється в нас, він як призма, яка відображає все навколо в собі. Ось такий він, Час. Справжній друг кожного…
Коментувати
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.