Це не твоя вина, а моя. Бо я змогла пробачити тоді твій гріх. Не побачила твій сміх наді мною. Той погляд, який приховував нещирість та відразу. Та кожного дня чекала на ті слова… Чекала…

О милий! Невже «це все була лиш видумка моя»? І не було твого каяття. І цей гріх вчинила я? Невже так могла? Хіба ж засумнівалась у тобі?

Та солодка брехня з твоїх вуст вечорами. І моя гірка надія, сподівання. Ти так обіцяв, що любитимеш довіку. А я… вірила…

О милий! Той солодкий гріх ти взяв на душу. А я пробачила… То моя вина.

Поділитися з друзями