Про тебе їм говорити не мушу, бо
Коли вмикаєш мозок — порожніє душа.
Думками до тебе, за тобою тужу…
І це для мене найжаданіша мука.

Хто я тобі?
Почекай, помовч.
Не кажи нічого — слухай дощі.
Вони скажуть усе
Силою звука.
Крап… Крап… Крап… Чуєш?..

Слова дзвінко падають,
Б’ються об кахель,
Об стіну з дощу
В нашу темну кімнату.
Не спіши говорить,
Не потрібно питати…
Давай помовчимо…

Поділитися з друзями