Надворі вже тепло… Я закінчив усі справи й тепер можу робити все, що захочу.

Чіпляю навушники й сідаю на велосипед: нарешті почуваю себе вільним. Їду сам не знаю куди, але від цього ще цікавіше. Навкруги дубовий гай, а під колесами – корінці та ямки. Виїжджаю на якусь асфальтовану дорогу, яка манить усе далі й далі… Зовсім не знаю, де опинюся, але так цікаво: що ж там за наступним поворотом.

   І ось воно! Я знайшов те, за чим так довго їхав. Піднімаюся, а навколо… неймовірний краєвид! Переді мною відкривається вид на безкраї простори…

  Мчу далі й починаю спуск… Прохолодний вітерець дме в обличчя. Мчуся на шаленій швидкості. Позаду стоїть пил, а попереду ще стільки небезпечного шляху. Камінці вилітають з-під коліс. Серце ледве не вискакує з грудей. Страх заполоняє по вінця, адреналін тече венами. Перехоплює подих…

  … Траса закінчилася. Лежу на солодкій траві, милуючись останніми промінцями, які гріють душу й нагадують про захоплюючу мандрівку.

 

Поділитися з друзями