Дихаючи свіжим повітрям, нюхом не відчуваючи жодної душі поряд, вмикаю улюблену музику в навушниках та гуляю ранком… літнім… прохолодним…
Це десь…. шоста година! Ні! Я прокинувся ще раніше, щоб наодинці з сонцем підняти його в небо.
На годиннику сьома… Не розумію: від різкої зміни температури по тілу снують мурашки… та водночас припікає в шию, не розумію…
Але все одно щось змушує мене повернутися додому… Почуття самотності? Ні. Це набридлива амброзія, яка не дає насолоджуватися ранком вповні… моїм іntermezzo… Клята амброзія!

Поділитися з друзями