Кохання – це нагорода за болісні миті. Життя не було б таким яскравим без блиску тих смарагдових очей. Із тої пори – це весь мій світ. Іншого не треба.

Твої очі, як те море
Супокійне, світляне:
Серця мого давнє горе,
Мов пилинка, в них тоне.

Кохати тебе – як подих! Із кожним наступним я продовжую жити. І сенс є в усьому, і день вже не така буденщина. І хочу співати, танцювати і літати, аби ти був поруч. І міцні палаючі  руки стискали мої холодні та тремтячі від страху втрати. Не шукайте мене, бо я там, де ця мить застигла назавжди.

Чує серце, що в тій хвилі
Весь мій рай був тут – отеє!
Два-три слова, щирі, милі
І гарячі, були б в силі
Задержать його на все.        

І сум, і розлука не зможуть завадити нам, кохання змусить витерпіти все. Де б ти не був, я буду пташкою білою, сніжинкою ніжною у твоєму місті. Я буду вічністю, якою ти так присягався.

Ти той найкращий спів,
що в час вітхнення сниться,
Та ще ніколи слів для себе не знайшов;
 Ти славний подвиг той, що я б на нього йшов.
Коб віра сильная й могучая десниця.

Поділитися з друзями