«Не знаю, що мене до тебе тягне», я потопаю у твоїх обіймах та задихаюся від аромату парфумів. Кожен пересічний, друг, родич каже покинути тебе, аргументуючи переконливими фактами. Але я наче метелик, що нарешті розправив крила, віддаюся пориву кохання та дрейфую на хвилях життя. «Я дивлюся в твоє лице тривожно», шукаючи підтримки, бо «…ти як той огонь, що враз і гріє, й пожирає». Ти – моя винагорода та прокляття, мій особистий сорт амфетаміну: шаленію від емоцій та стаю залежною. «Ти найтайніший той порив, що бурить кров, підносить грудь», тому й прокидаюся вночі від жару всередині, що охоплював мене уві сні.

Іноді хочу тебе відпустити, але ти приріс до мого серця навіки! Та йди! Залиш мене! Зачини за собою двері… Але збережи ключ… Мені подаруй дублікат… Не забудь…

Поділитися з друзями