Автор: Максим Вірченко

Маленькі проліски блакитні,
Ви такі одні тендітні.
Одна голівка визирає,
Серед снігу з вітром грає.
Під тепленьким жовтим сонцем
Бавлять очі своїм зорцем),
А холодній сонний вітер
Не дає спокою квітам,
Любо-мило заграва,
А трава – його дружина
Дивиться на це зі сміхом,
Вкрита тонким шаром снігу.
І це все, як біла фреска,
Об’єдналося в гротески.

Поділитися з друзями