Я – океан. Смарагдова вода обіймає гаряче каміння, розжарене на сонці. Повний штиль. Одинокий човен затишно гойдається на блакитному плесі. Суцільна безтурботність. Ні звуку – тиша. Горизонту нема, бо вода злилася з небом та стала єдиним цілим. Вільна, спокійна, щаслива…

Я – океан. Бурхливі хвилі натикаються на шпилі скель. Небачений шторм охопив все навкруги. Вітер свище так, що перестаєш відчувати власний пульс. Найкращі кораблі розбиваються об гострі як лезо хвилі.  Їхні уламки хвиля доносить аж до самого берега, сповіщаючи біду. Знервована, повна агресії та ненависті, нещасна…

Я  – океан. Буваю кардинально різною: спокійною та агресивною. Але лише той, хто зможе подолати й штиль, і шторм, зможе пірнути в безмежні глибини моєї душі…

Поділитися з друзями