Тримай мене, не відпускай!
Кохай, немов останній раз,
І тут, і зараз, і весь час!»
Ти обіцяв…Ти чуєш? Стій!
“Не йди!”- прошу тебе я знов,
Не забирай солодких мрій,
Не убивай мою любов!..
Ти не послухав… Ти пішов!?
Вдома зосталась я сама…
Уже не кипить шалено кров,
Солодкі мрії всі – дарма…
Навіки мука ця залишить
Криваві в моїм серці рани.
Ніколи люди не опишуть,
Не зможуть описать словами.
І час – найкращий лікар долі –
Не залікує навіть він…
Бо замкнута в полон неволі…
Із них не вибратись ніколи,
Бо в пам’яті ти досі з ним…

Поділитися з друзями