Вона прийшла з подихом надії тоді, коли її ніхто не чекав, ще ніжною та молодою. Вона прилетіла на крилах тривожного вітру й лягла на холодній траві. Вона з’явилася зранку, коли між туманом уже мимоволі починало світати. Її ще молодий і прозорий серпанок потягнувся по сонній землі легкими сонячними промінцями. Усе вкрилося теплим ранком. І забігали між гіллям прозорі сріблясті вітерці.

Вона полетіла над обрієм, між хмарами, – і почулося перше журавлине курликання. Усе мляво прокидалося й наповнювало землю зеленню.

Тепер, під спів пташок та дзюрчання струмків, вона вже росла від лісу до лісу й, всівшись на блакитному небі, дорослішала.

Поділитися з друзями