Мотор, мов живий лакей, допомагає кулісам розсунутися, а шелест полотен відбивається від цементно-бетонних стін лаштунків та вертається назад (глядач ще не повинен нічого чути!). Щілина між шарами важкої багряної тканини щосекунди зростає – й ось уже яскраве, сліпуче світло б’є непробивною білою стіною по очах, кружляє сценою, танцюючи в пишному вальсі з розмаїтими декораціями. Схвильоване серце б’ється в грудях, дихання безпорадно тремтить, пальці плутаються в шовковій спідниці, змушуючи блукати мереживний поділ блискучою натертою підлогою. Чути тяжкий видих диригента в оркестровій ямі перед початком неповторного, незабутнього годинного виступу. 

Полилася мелодія… Бавляться струни тендітної скрипки з чорно-білими клавішами старенького фортепіано-мудреця. В один момент спливають у пам’яті мізансцени, до ідеалу відточені на не одній сотні репетицій. Згадую навіки закарбований у мозку сценарій: від початку до кінця, від першого вдиху до останнього видиху. Казка живе в моєму серці! 

Зібрала волю в кулак. Рішуче набрала в легені повітря. Укотре розправила поділ сукні, ледь тремтячими пальцями провела залакованими блискучими локонами зачіски. Чи так виглядаю, як уявляє мою героїню глядач? Чи правильну маску одягла цього разу? Чи вдасться прожити історію точно за сценарієм? Не зможу дізнатися, доки це зіграю цю роль…

Для глядачів минула доля секунди, а для актора – ціла вічність перед тим, як зробити крок на велику сцену. 

Театр – це священний храм, де живуть історії відважних героїв та підступних злодіїв, вирують емоції лицедіїв та хвилювання глядачів. 

Упізнаю потрібний акорд, надягаю відповідну маску, ступаю сценою крок за кроком. Очей, що спостерігають за кожним відточеним рухом, не видно: їх затуляє блиск софітів. І подалося тіло в політ, закружляло в палкому танці героя. Хвилювання розчинилося в закулісній пітьмі: злякалося глядача й сховалося десь між костюмів у гримерній. 

Бо сьогодні я – актор, моє життя – гра на сцені, моя героїня та її казкова історія, на появу якої з нетерпінням чекали небайдужі серця глядачів. Закоханих, як і я. У театр.

Поділитися з друзями