Затишно. Вітер розвіює в повітрі ледь чутний аромат степового полину й, змішуючи його з туманом, заносить до нірки бабака. Тихо. Можна почути, як між травою перешіптуються сонні мурахи. З-за горизонту сходить сонце, але за туманом його не видно. Не видно сліпучого обрису, не видно яскравого проміння, не відчувається тепло. Лиш бабаку видно.

Здається, зробилося достатньо затишно. Він повільно вилазить із своєї нори, упевнено, переможно, і свистить на повні груди, щоб було чути й сонцю, і сонним мурахам, і вітрові.

Поділитися з друзями