Затишно… На столі лимонад із краплинкою м’яти, тепла ковдра, зорі. Згадуєш найпотаємніші мрії, спокуси, печаль. Ніби цілий всесвіт у твоїй душі розривається, тріщіть, прагне свободи. В очах блищать мільйони ліхтарів, а  в серці – думки про безмежність.

Будинки розгублено зникають у мороці вечора, весь світ віддаляється, залишаючи тебе наодинці з зірками. Краплини прохолодного дощу розбиваються об землю, створюючи музичний супровід думкам. Жовтогарячі зорі шепочуться на небосхилі. Прогрітий асфальт дихає й ніби туманом підіймається вгору.

Затишно…

Поділитися з друзями