Наші твори

Народжуючись сином чумака, ти уже маєш визначену роботу на майбутнє. Батько майже постійно в дорозі, і ніколи не знаєш, коли він приїде. Господарство залишається на мамі, а я зміг допомагати лише з шести років. Коли батько приїжджав, він привозив ...

Ой не знаю, чому так вчинила, 

Де той корінь чар-зілля взяла, 

Лиш від погляду серцю несила – 

Наче волю мою відняла. 

Чи любисток купала у росах 

І той цвіт берегла від людей, 

Що така невгамовна і досі 

Тиха влада ...

Він стоїть на комоді пузатий, як дідо в кожусі, 

На лакованім боці – подряпини, зморшки, сліди. 

І здається: от-от закахикає, скривиться в русі – 

Та сипне́ по хатині крізь сутінь застряглий мотив. 

Заведеш його корбою – затишок ...

Присвячується всім, хто прибився. І всім, хто прийняв 

Пес прибився до нас у лютому, коли сніг уже почав танути, але ранки все ще залишалися холодними. Я знайшла його біля паркану — худого, виснаженого, з перебитою лапою, проте він дивився ...

На перехресті двох хуторів, де в повітрі несло духом горілого бадилля та мокрої конюшини, стояла стара дубова халупка баби Явдохи. Усі знали, що Явдоха – жінка з характером твердішим за кремінь і ліктями, вигостреними роками запеклої війни з ...

Хай починається дослід хімічний у наш реактивний час. 

Іскра пробігла крізь розчин, хвилюючи кожен інертний газ. 

Між електродами виник умить гальванічний потужний струм, 

І до анода й катода прискорено лине іонів тлум. 

Чаша корундова – ...

Степ був тихий і безкрайній. Я йшов поруч із чумацькими возами, а попереду повільно ступали воли, час від часу відганяючи хвостами набридливих мух. 

Уранці я зустрів чумаків на степовій дорозі й приєднався до них. Вони прямували по сіль до Криму, ...

Я – Іван, дванадцятирічний хлопець із Полтави. Цього літа вперше довелося вирушити у велику дорогу по сіль. Таке випробування допомогло зрозуміти: стати чумаком – це  не просто йти за возом. Це означає навчитися виживати в чистому степу. 

У ...

Ти коли-небудь пробував слухати, як мовчить земля, коли по ній лупить глухий відголосок фронту? 

А я живу в Полтаві. У місті, яке бачило стільки війн, що, здається, самі стіни Свято-Успенського собору просякли запахом пороху. Усі кажуть, що ми ...

Чорнокнижна магія єднання
Бринить у круговерті наших доль
Коли ніби на відстані торкання
Свідомо обрано сплетіння роль
У час де не працюють обіцянки
Коли «навіки вічні» то вже архаїзм
Загорнені омріяним світанком
Сповідують незмінний вітаїзм ...

Мабуть, одна з найкоротших фраз, яка здатна поставити крапку там, де підліток тільки починає говорити. 

Дивно, правда? Нас уже питають, ким уявляємо себе за десять років, яку професію оберемо, у якій країні житимемо, чого прагнутимемо досягти. ...

Пташко, я тебе чую! Твій спів за вікном щоранку, котрий нагадує, що новий день розпочався. Ти не говориш людською мовою, але в щебеті чую надію. Її даруєш своїм казковим співом. Це надія на світле майбутнє, де шугатимеш під мирним небом із новою ...

Якщо вам колись скажуть, що Полтаву можна обійти приблизно за годину, – не вірте. Обійти, може, і можна. Але ж треба ще постояти, подивитися, поговорити з пам'ятниками та помилуватися краєвидами.

Починається все, звичайно, з Білої альтанки. ...

https://youtu.be/9cJLFTG5-s4