Наші твори

Список категорій

Хижак. Мова очей

Азбука Морзе вже нам підвладна, мова жестів уже як рідна, але як же назвати розмову, у якій пожираєш мене очима?

Не мій. Чужий. Сторонній. За алфавітом знаю іще із сотню синонімів. Ворожий, шаман, дурник. Моя мрія і Кара Божа.

Розумієш? ...

читати далі

Сповідь у храмі Божому

Боже, я сьогодні була у твоєму храмі, і схоже, мені вперше там було спокійно. Розумієш, чула там оргАни.. занадто красиво співала дівчина. Лики святих позирали на мене, сонце пробивалося крізь вітражі. Боже, у тебе вдома так красиво. Там можна було ...

читати далі

Уламкове обличчя війна

«Мені сьогодні снився наш випускний, а потім я прокинулася від сирени». Сон її, сльози мої — та не ховаємо наші мрії…у тій реальності ми заклопотані — макіяж, манікюр, «всі діла».

Так хотілося бути в цьому, але поки звикаємо до нового життя..
...

читати далі

Невже й справді — Перелітна?

Її дім іще стояв. Вона блукала світом. Так дивно: вперше не хотілось. Тепер в її малесеньку валізку вмістилося дійсно лишень те, що було потрібним. Коли назад? Болюче це питання. Туди, куди кортіло найбільше, найближчим часом — їй не можна.
...

читати далі

Коли Бог парував людей

Коли Бог парував людей, то створив для них спільний розум… Серце тьохкало від телепатії, поки ті закінчували фразами одне одного ніби завчені рядки з подертої книги, наперед відгадували рухи… Схожі та близькі… І серед ліку очей лиш удвох на тій ...

читати далі

Я – Україна!

Я маю синці на душі,
В очах - зарубцьований відчай,
Сліди від гарячих ножів,
Що людство точило сторіччя.
Я маю дві кульки в руці:
Блакитну і жовто-яскраву, -
Кратери сліз на щоці,
На язиці смак отрави.
Я волю хапаю невпинно,
Єднаю до ...

читати далі

Утрачені ілюзії

Нестерпність погоди підтверджує біла стеля.
Крихка штукатурка. Кривенький уклін до ніг.
Іржавий оазис забутої богом пустелі.
Ковток дощової, шкода, що не талий сніг.

Ламаний ритм нещадно б‘є підвіконня,
Юність запала у сИні. Мажорний грім. ...

читати далі

Нічецею викоханий вірш

Навпомацки олівчиком у тиші
Воркує серце напівголі вірші.
Боїться промахнутися словами,
Боїться, що підгледять чорні ґави.

У серця крила дещо ілюзорні,
Та ніч пускає чудеса назовню.
Рядочки пахнуть медом і полином,
Ледь устигають за ...

читати далі

Півквиток у дитинство

Я би хотіла туди повернутись,
Де мама приносить цукерку з роботи,
І не дратує платтячко скуте,
У голові казка замість турботи.
Якось сказали обняти на вдачу
Дерево на шкільному подвір’ї -
Вірю на слово усім, кого бачу
Й нишком краду зі стола ...

читати далі

Роками ґрунтоване тло

Вісім натхненних у тиші, годинник - штрихи на папері.
Срібло мізинця за принципом Всесвіт катує відверто.
Розмова з гвіздками на стінах, сором у зім’ятій сфері,
Скло безпощадно тріщить, пізно вмирають комети.
Ілюзії калька в моторі, у білому ...

читати далі

літОсінь

В долоні ромашку вбиває
Останній серпневий вагон.
Холонуть сидіння трамваю,
Сивітиме майок сезон.
Задуха заламує пальці,
Щоранку клубами летить,
Комфортніші вуличні танці:
Чолом не стікатиме піт.
На п’яльці вохряний хрестик,
Блакитним ...

читати далі

Плач серця під гул сирен

Досить! Дістали! Мов вічність година.
Плетуть чутки, обстрілюють днину,
Без честі лізуть, свідоме втрачають –
Червоні води дійшли до причалу.
У вогні будинки, палать має серце!
Жінки та діти озуті у берці…
Шкода дивитись у очі невинні,
Бо ...

читати далі

Щаслива! (очима вівчарки)

Усім привіт! Я собака, а якщо бути точнішим, то вівчарка. Мене звати Санта, і сьогодні трохи розкажу про мій спосіб життя, познайомлю зі своєю сім’єю.

Я маю аж чотирьох хазяїв, а ще сусіда по двору, якого нещодавно принесли, – кота. Не розумію, ...

читати далі

Чи легко бути білою вороною?

Автор: Тетяна Манько
Кожна людина неповторна, немає на планеті однакових. І коли це усвідомлюєш, то стає так самотньо! Адже хочеться, щоб тебе розуміли, розділяли думки та вподобання. А як такої людини не знаходжу, то здається, що краще залишатися ...

читати далі