Наші твори

Нарешті закінчення шостого класу. Усі підсумкові роботи написані, крім однієї. І та одна найважча – з ... з… історії! Ми боялися не стільки предмету, скільки нашу вчительку – Марію Олегівну Картоплину. Від цього прізвища всі заходилися сміхом і ...

Я народився, коли на комп'ютері ще був Windows XP. Батьки кажуть, що мої перші слова були такими: «Мамо, де пробіл?». 

У 3 роки навчився включати планшет швидше, ніж мама знаходить ключі. У 5 років пройшов гру, де треба було клікати на квіточки.  ...

Одного весняного дня я прийшов до ліцею в чудовому настрої. День починався ідеально: сонце світило, друзі жартували, навіть контрольних не передбачалося. Але все змінилося, коли Артем нагадав, що сьогодні в нашого класу змагання з 6-Н з фізкультури. ...

 Був звичайний вівторок, третій урок – математика. Алла Михайлівна вже приготувалася намалювати на дошці черговий “трикутник розпачу”, як раптом виявилося: крейди немає. Зовсім. Навіть найменшої крихти. 

– Хто черговий? – суворо запитала ...

Я Настя, мені 11 років. Навчаюся в найкращому ліцеї Полтави. Живу разом із батьками: мамою Мариною, яка є головним контролером порядку в нашій сім’ї, та татом Сергієм, який за все це платить. А вдома в нас є справжній звіринець: ...

Заходиш до королівства лісу – і миттєво відчуваєш зовсім інше повітря: свіжість переплелася з холодом і запахом вологого торішнього листя. Через кілька кроків тебе збиває з ніг солодкий медовий аромат. Робиш вдих, потім ще один і ще ...

На вії падає кришталь коштовний, 

Зима витрушує зі жмені срібний пух. 

А світ такий безмежний, невагомий, 

І ніжно тиша огортає кожен рух. 

Згадай! Як пахне казкою дитинство! 

Сніжинки бавляться – їх ловиш язиком, 

І сміх ...

Живу і словами дихаю... 

Іноді пошепки, 

крізь пальців тремтіння іноді. 

Наосліп свій пульс я шукаю 

у просторі,  

що для вічності став  

виміром.  

Слова – це не одяг, 

що можна змінити 
...

Вона сидить на узбережжі моря, на прохолодному піску. За морем вже сідає яскравий місяць, і на зміну йому сходить сонце. Тепле, яскраве і витончене. Вода приємно прохолодна, і сама хвилюється.
Світає...
Дівчина заворожено спостерігає. Легкий ...

У родині Дмитренка до енергонезалежності ставилися серйозно. Тато ще в листопаді схрестив старий велотренажер із динамо-машиною від трактора, тому на Святвечір ми не просто вечеряли, а «виробляли контент». 
...

Автори:

Гончаров Дмитро Максимович

Деревянченко  Антон Володимирович 

Старіков Назар Олександрович 

Колотій Іван Андрійович

Анотація
У статті досліджується репрезентація концепту історичної правди в романі Панаса Мирного «Хіба ревуть ...

－ Поїхала я якось на риболовлю – спіймати рибу для Тетяни Іванівни. Сиджу, дивлюся на воду, а з кущів виходить (очам не вірю!) Остап Вишня, наче з підручника. 

－Дитино, як з таким серйозним виразом ти хочеш спіймати сома? 

－Та як тут радіти?－ ...

Вони ідуть крізь ранок і тривогу, 

Тримаючи у серці світлий дім. 

Їх шлях важкий та чесний перед Богом, 

Бо боронять країну кожним днем своїм. 

Вони стоять на варті тихих міст, 

Де діти сплять, де світло у віконці. 

Їх крок ...

Наскрізно прошита сяйвом висхідного світила. Воно резонує зі сплетінням сонця, що притулилося у міжреберʼї та гріє нутро снігового листопаду.

Уповільнення.

Слово, що мріє крилами забуття. Розтікання.

Умиротворення.

Липкий голос ...