Наші твори

Ти коли-небудь пробував слухати, як мовчить земля, коли по ній лупить глухий відголосок фронту? 

А я живу в Полтаві. У місті, яке бачило стільки війн, що, здається, самі стіни Свято-Успенського собору просякли запахом пороху. Усі кажуть, що ми ...

Чорнокнижна магія єднання
Бринить у круговерті наших доль
Коли ніби на відстані торкання
Свідомо обрано сплетіння роль
У час де не працюють обіцянки
Коли «навіки вічні» то вже архаїзм
Загорнені омріяним світанком
Сповідують незмінний вітаїзм ...

Мабуть, одна з найкоротших фраз, яка здатна поставити крапку там, де підліток тільки починає говорити. 

Дивно, правда? Нас уже питають, ким уявляємо себе за десять років, яку професію оберемо, у якій країні житимемо, чого прагнутимемо досягти. ...

Пташко, я тебе чую! Твій спів за вікном щоранку, котрий нагадує, що новий день розпочався. Ти не говориш людською мовою, але в щебеті чую надію. Її даруєш своїм казковим співом. Це надія на світле майбутнє, де шугатимеш під мирним небом із новою ...

Якщо вам колись скажуть, що Полтаву можна обійти приблизно за годину, – не вірте. Обійти, може, і можна. Але ж треба ще постояти, подивитися, поговорити з пам'ятниками та помилуватися краєвидами.

Починається все, звичайно, з Білої альтанки. ...

https://youtu.be/9cJLFTG5-s4

Нарешті закінчення шостого класу. Усі підсумкові роботи написані, крім однієї. І та одна найважча – з ... з… історії! Ми боялися не стільки предмету, скільки нашу вчительку – Марію Олегівну Картоплину. Від цього прізвища всі заходилися сміхом і ...

Я народився, коли на комп'ютері ще був Windows XP. Батьки кажуть, що мої перші слова були такими: «Мамо, де пробіл?». 

У 3 роки навчився включати планшет швидше, ніж мама знаходить ключі. У 5 років пройшов гру, де треба було клікати на квіточки.  ...

Одного весняного дня я прийшов до ліцею в чудовому настрої. День починався ідеально: сонце світило, друзі жартували, навіть контрольних не передбачалося. Але все змінилося, коли Артем нагадав, що сьогодні в нашого класу змагання з 6-Н з фізкультури. ...

 Був звичайний вівторок, третій урок – математика. Алла Михайлівна вже приготувалася намалювати на дошці черговий “трикутник розпачу”, як раптом виявилося: крейди немає. Зовсім. Навіть найменшої крихти. 

– Хто черговий? – суворо запитала ...

Я Настя, мені 11 років. Навчаюся в найкращому ліцеї Полтави. Живу разом із батьками: мамою Мариною, яка є головним контролером порядку в нашій сім’ї, та татом Сергієм, який за все це платить. А вдома в нас є справжній звіринець: ...

Заходиш до королівства лісу – і миттєво відчуваєш зовсім інше повітря: свіжість переплелася з холодом і запахом вологого торішнього листя. Через кілька кроків тебе збиває з ніг солодкий медовий аромат. Робиш вдих, потім ще один і ще ...

На вії падає кришталь коштовний, 

Зима витрушує зі жмені срібний пух. 

А світ такий безмежний, невагомий, 

І ніжно тиша огортає кожен рух. 

Згадай! Як пахне казкою дитинство! 

Сніжинки бавляться – їх ловиш язиком, 

І сміх ...

Живу і словами дихаю... 

Іноді пошепки, 

крізь пальців тремтіння іноді. 

Наосліп свій пульс я шукаю 

у просторі,  

що для вічності став  

виміром.  

Слова – це не одяг, 

що можна змінити 
...