Твори з тегом: твір на одну букву

ПАНІ «П» -  ПОВАЖНА ПЕРСОНА.

ПІДСВІДОМІСТЮ ПРИХОВУЄ ПОТАЄМНЕ.

ПЕРЕМІСТИВШИСЬ ПОДУМКИ ПРОСТОРОМ,

ПАМ'ЯТЬ ПРЕДКІВ ПЕРЕДАЄ ПОКОЛІННЯМ.

ПОЛЮБЛЯЛА ПОМАНДРУВАТИ ПАНІ,

ПРОСЛУХОВУВАТИ ПЕРЕЛИВИ ПТАШИНІ.

ПЕРЕЧИТУВАТИ ПИСЬМЕНА ...

Крапають краплі калини криваві,
Кобзар казав кайданам: край!
Кріпнуть крила кришталеві,
Кружляючи крізь колокрай.

Квітучої, коштовної краси Країна,
Картинно кольорові квітів килими.
Кумедно кульбаба колише куче́рі,
Конвалій красуються ...

Вітер вільно вів весняні води вздовж величного виру вітряків. Він великий, вільний, вічний. Він віяв! Всі верби, вільхи, в’язи — всі вклонилися великому володарю Вітру.

Леонід Мелащенко

Знову зранку зима завітала — засніжило.

Змієїд із залізниці зліз. Змерз звичайно.

Змієїд із зайцем зігрівались,

Заговорили. Здивувались –

Зникла засніжена земля:

Закінчилася зима.

Зла зима знов збирається захопити землю. Зникне задуха, зірки заховаються за завірюхою, заєць змінить зачіску. Забаганки зникнуть, звідусюди запорошить, замерзне, забіліє.

Знов забажається затишку, заварити закарпатського зілля, запекти запашну ...

Війна… Виє все всередині, вмирає весна… Вогонь всюди… Вгамуйтесь, виродки!

Вранці, вдень, ввечері, вночі відважні військові воюють… Волю важко втримати… Величезні втрати… Волають вдови… Важка війна... Всупереч всьому, вистоїмо, все витримаємо, ...

Мова моя – милозвучна,
Мінорно-мажорна мелодія,
Магічно-містична музика.
Мереживом мрій майорить.
Мистецтво майстерно мовити,
Многогранно, мрійливо мислити.
Могутність мудрості минулого –
Місточок міцний майбуття.
Мова моя – макрокосмос, ...

Дощило давнісінько, другий день. Дрібний дощичок дуже  дзюркотить дратуючи, дзвенить-давить дощовиця. Дорогою довгоочікувано дриґає дощовий довгастик. Дивно,  дощисько дедалі довше, десь десятий день, докрапає довкола. Дятел даремно  дивиться на ...

Казала кохана: «Кохаю
Квітневих конвалій красу,
Контрасти кленового краю,
Казкову кремінну косу».
Край кременя крякнула качка,
Крилом колихнулась коса.
«Кохаю!» – клянеться козачка.
«Кохаю!» – каже козак.

Одяглася осінь оранжево, оксамитовими окрасами. Одшуміли осики останнім оркестром. Обабіч озера отара овечок об’їдає опеньки.

Фвтор: Анастасія Паліївець

Знов зима землю замела, засипала. Звечоріло. Зазирнули зірки, засвітили знову. Забігав задумливо заєць, зігрітись захотів, знайшовши затишний закуток, знову задрімав. Зранку заморожена засипана земля, заморена зимою, ...

 Самотній старий сивий Семен сидів серед соннного, сірого, сповненого смутку саду. Серце старого стривожено стукотіло. Синьоокий снігур співав свою серенаду. Спокійно стало старому Семену.  

«Спасибі», – сказав сивий Семен синьоокому снігуру.

Автор: Дар’я Федій

Забутий закарпатський замок закрився зеленими заростями. Здалека згори здається замріяним, зворушливим.

Заіржавілі залізні засови захищають замкові загадки. Закутки зберігають залишки зруйнованих зображень.

Здавна замок ...

Весна вкриває вулиці вересковими, водянистими, ванільними відтінками. Весело вилітають, вертаючись в Вкраїну, весняні вівчарики, вільшанки. Вилазять викручуючись вухасті вужики. Все весніє...