Твори з тегом: дитинство

Якщо це потрібно

Мала я подружку Світланку, однокласницю, яка завжди все списувала. Якось ми гуляли разом, а дівчинка розповідала про те, як вона зробила все домашнє завдання за п'ять хвилин. Я спитала?

         – Чому ти списала все й навіть не перевірила?
...

читати далі

Братова витівка

У мене є брат Богдан. Він часто робить дурниці… 

Це було одного теплого літнього дня. Богдану не сиділося на місці: він шукав собі пригод. Замість того, щоб допомогти близьким, вирішив розібрати дідусів старий мотоцикл. Йому хотілося дістати ...

читати далі

Тривожний випадок у подорожі

Ще коли я був зовсім маленьким, в одну із подорожей на Прикарпаття ми вирішили їхати потягом. Зайшовши до купе, зручно розмістилися й відпочивали. Батьки розказували мені про те, як поводити себе під час подорожей у потязі. На вус я начебто все ...

читати далі

Груша в бабусиному саду

Ще з дитинства пам’ятаю грушу в бабусиному садку. Ох і розрослася ж вона, в усі боки розпустила гілки широкі, неначе дівчина, що розплела пишні коси. А навесні ця молодиця вплітає у волосся біленькі квіточки, рясно-рясно, аби всі навколо милували ...

читати далі

Місце, де співає серце!

Автор: Максим Гринь

Що може бути кращим за природу!?

Маленький Юрко грався з друзями на галявині недалеко від невеликого молодого лісу. Діти бігали, бавилися. Коли Юрко покликав свого друга Дмитрика, то почув, як його голос відлунням ...

читати далі

Люблю бібліотеки

Сьогодні бібліотеку відвідує дуже мало людей. А даремно. Прийшовши туди, ти убиваєш одразу двох зайців. По-перше, потрапляєш у надзвичайно енергетичне місце. Місце сили таланту й розуму, генія й натхнення. Там можна знайти відповіді на серйозні ...

читати далі

Стежками старого фотоальбому

Було мені сумно, я дещо нудьгувала. Усе думала: що б таке зробити. Подивилася на стелю. На жаль, нічого не спало на думку. Як ось мій улюблений ведмедик Мишко, що сидів на підвіконні, якимось потаємним своїм поглядом дав привід погортати альбом. З ...

читати далі

Мій улюблений куточок Полтави

У парку «Перемога» пройшло моє дитинство. З того часу багато чого змінилося, проте я все ще полюбляю ходити цими алеями. Зараз там тихо і спокійно. Іноді хочеться взяти плед, заварити собі термос чаю й прогулятися такими рідними стежками, котрі ...

читати далі

Дотики минулого

Шоста ранку. Вагон потяга наповнений гомоном людей та запахом свіжого молока. Це вже з першим поглядом сонця бабусі встигли з’їздити на ринок на площі неподалік від міського вокзалу та везуть додому онукам смаколики. Розглядаю мальовничі, такі ...

читати далі

24/7

Ми – діти заасфальтованих вулиць, гучних вечірок, неонових вивісок тату-салонів та пивних яток, де продають без паспорта. Ті, хто повертається додому рано. Рано-вранці. І чесно брешуть, що зовсім не пили. Дивимося тільки собі під ноги 24/7 і навряд ...

читати далі

За мрією вслід

Ти пам'ятаєш свої дитячі мрії… Спочатку в тобі загинув космонавт, потім супергерой, художник, а за ним, напевно, і мрійник. Звичайно ж, бажання – річ хитка й непостійна. Підростаєш собі потихеньку, змінюючи ляльку на ручку, а ручку на атестат, і ...

читати далі

Поки є час…

Дзюркотить дощ, ритмічно відбиваючись від підвіконь та асфальту. У повітрі висить це приємне відчуття свободи й свіжості.

Ще крапає, але я в ґумових чоботях уже побігла у двір. Це так чудово –  стрибати по калюжах, ніби безтурботна дитина. І тобі ...

читати далі

Мурчить

Мурчить тихенько щастя в серці так непомітно, бо любить тишу й спокій.

Там, десь між щастям і дивом, є й закохані очі, і недоспані ночі, і перше кохання, і розбите коліно, і двійка, і двадцятка. Там є все…

Так, серце не ґумове. Та скільки ж ...

читати далі

Містечко мого дитинства

Опішне! Скільки таємниць заколихано в тобі. Моє дитинство завітало до тебе аж на 5 років, а ти досі не відпускаєш. Краса твоя долає велич непізнаного, а квіти цього літа зробили поля такими розмаїтими й запашними. І кожного дня за пухкою хмариною ...

читати далі