Твори з тегом: дитинство

Дитинство – пора життя, що минає так швидко й барвисто, як повноводна й стрімка ріка, що намагається чимдуж подолати численні звивини й повороти свого тернистого русла, аби досягти такого омріяного й жаданого гирла – переходу в неосяжний океан ...

Загадкова річка Псел, що протікає й моєю рідною Полтавщиною, завжди вражала красою.

Багато істориків сперечаються щодо появи назви цієї водойми. Одна з версій, що слово «Псел» походить від давньогрецького «пселос» — темний, оскільки річна вода ...

Мала я подружку Світланку, однокласницю, яка завжди все списувала. Якось ми гуляли разом, а дівчинка розповідала про те, як вона зробила все домашнє завдання за п'ять хвилин. Я спитала?

         – Чому ти списала все й навіть не перевірила?
...

У мене є брат Богдан. Він часто робить дурниці… 

Це було одного теплого літнього дня. Богдану не сиділося на місці: він шукав собі пригод. Замість того, щоб допомогти близьким, вирішив розібрати дідусів старий мотоцикл. Йому хотілося дістати ...

Ще коли я був зовсім маленьким, в одну із подорожей на Прикарпаття ми вирішили їхати потягом. Зайшовши до купе, зручно розмістилися й відпочивали. Батьки розказували мені про те, як поводити себе під час подорожей у потязі. На вус я начебто все ...

Ще з дитинства пам’ятаю грушу в бабусиному садку. Ох і розрослася ж вона, в усі боки розпустила гілки широкі, неначе дівчина, що розплела пишні коси. А навесні ця молодиця вплітає у волосся біленькі квіточки, рясно-рясно, аби всі навколо милували ...

Автор: Максим Гринь

Що може бути кращим за природу!?

Маленький Юрко грався з друзями на галявині недалеко від невеликого молодого лісу. Діти бігали, бавилися. Коли Юрко покликав свого друга Дмитрика, то почув, як його голос відлунням ...

Сьогодні бібліотеку відвідує дуже мало людей. А даремно. Прийшовши туди, ти убиваєш одразу двох зайців. По-перше, потрапляєш у надзвичайно енергетичне місце. Місце сили таланту й розуму, генія й натхнення. Там можна знайти відповіді на серйозні ...

Було мені сумно, я дещо нудьгувала. Усе думала: що б таке зробити. Подивилася на стелю. На жаль, нічого не спало на думку. Як ось мій улюблений ведмедик Мишко, що сидів на підвіконні, якимось потаємним своїм поглядом дав привід погортати альбом. З ...

У парку «Перемога» пройшло моє дитинство. З того часу багато чого змінилося, проте я все ще полюбляю ходити цими алеями. Зараз там тихо і спокійно. Іноді хочеться взяти плед, заварити собі термос чаю й прогулятися такими рідними стежками, котрі ...

Шоста ранку. Вагон потяга наповнений гомоном людей та запахом свіжого молока. Це вже з першим поглядом сонця бабусі встигли з’їздити на ринок на площі неподалік від міського вокзалу та везуть додому онукам смаколики. Розглядаю мальовничі, такі ...

Ми – діти заасфальтованих вулиць, гучних вечірок, неонових вивісок тату-салонів та пивних яток, де продають без паспорта. Ті, хто повертається додому рано. Рано-вранці. І чесно брешуть, що зовсім не пили. Дивимося тільки собі під ноги 24/7 і навряд ...

Ти пам'ятаєш свої дитячі мрії… Спочатку в тобі загинув космонавт, потім супергерой, художник, а за ним, напевно, і мрійник. Звичайно ж, бажання – річ хитка й непостійна. Підростаєш собі потихеньку, змінюючи ляльку на ручку, а ручку на атестат, і ...

Дзюркотить дощ, ритмічно відбиваючись від підвіконь та асфальту. У повітрі висить це приємне відчуття свободи й свіжості.

Ще крапає, але я в ґумових чоботях уже побігла у двір. Це так чудово –  стрибати по калюжах, ніби безтурботна дитина. І тобі ...