Твори з тегом: дитинство

Стежками старого фотоальбому

Було мені сумно, я дещо нудьгувала. Усе думала: що б таке зробити. Подивилася на стелю. На жаль, нічого не спало на думку. Як ось мій улюблений ведмедик Мишко, що сидів на підвіконні, якимось потаємним своїм поглядом дав привід погортати альбом. З ...

читати далі

Мій улюблений куточок Полтави

У парку «Перемога» пройшло моє дитинство. З того часу багато чого змінилося, проте я все ще полюбляю ходити цими алеями. Зараз там тихо і спокійно. Іноді хочеться взяти плед, заварити собі термос чаю й прогулятися такими рідними стежками, котрі ...

читати далі

Дотики минулого

Шоста ранку. Вагон потяга наповнений гомоном людей та запахом свіжого молока. Це вже з першим поглядом сонця бабусі встигли з’їздити на ринок на площі неподалік від міського вокзалу та везуть додому онукам смаколики. Розглядаю мальовничі, такі ...

читати далі

24/7

Ми – діти заасфальтованих вулиць, гучних вечірок, неонових вивісок тату-салонів та пивних яток, де продають без паспорта. Ті, хто повертається додому рано. Рано-вранці. І чесно брешуть, що зовсім не пили. Дивимося тільки собі під ноги 24/7 і навряд ...

читати далі

За мрією вслід

Ти пам'ятаєш свої дитячі мрії… Спочатку в тобі загинув космонавт, потім супергерой, художник, а за ним, напевно, і мрійник. Звичайно ж, бажання – річ хитка й непостійна. Підростаєш собі потихеньку, змінюючи ляльку на ручку, а ручку на атестат, і ...

читати далі

Поки є час…

Дзюркотить дощ, ритмічно відбиваючись від підвіконь та асфальту. У повітрі висить це приємне відчуття свободи й свіжості.

Ще крапає, але я в ґумових чоботях уже побігла у двір. Це так чудово –  стрибати по калюжах, ніби безтурботна дитина. І тобі ...

читати далі

Мурчить

Мурчить тихенько щастя в серці так непомітно, бо любить тишу й спокій.

Там, десь між щастям і дивом, є й закохані очі, і недоспані ночі, і перше кохання, і розбите коліно, і двійка, і двадцятка. Там є все…

Так, серце не ґумове. Та скільки ж ...

читати далі

Містечко мого дитинства

Опішне! Скільки таємниць заколихано в тобі. Моє дитинство завітало до тебе аж на 5 років, а ти досі не відпускаєш. Краса твоя долає велич непізнаного, а квіти цього літа зробили поля такими розмаїтими й запашними. І кожного дня за пухкою хмариною ...

читати далі

Поруч зі мною завжди…

Ця історія живе в моїм серці вже 16 років. Але тільки зараз зважилася розповісти її.  Вона про  те, як мене любить дивна жінка, яка пахне небом, літом і травою. Коли стає  темно, вона щиро обіймає мене, іноді  навіть боляче.  У неї обличчя в ...

читати далі

І зосталися лише спогади…

Щоразу, коли проходжу повз цей будинок, серце стискається від болю. Скільки всього з ним пов'язано…

Тут, на огородженому металевими балясинами рундуку, я зробила перші кроки, уперше сказала «мама» й «тато», навчилася читати.

Кожнісінького ...

читати далі

Чомучки

Чомусь, коли дитя зростає,
Весь час батьків про щось питає.
Це сто питань в одну хвилину,
Шість тисяч слів в одну годину.
Але буває в хаті тихо,
Коли дитину сон колише.
Та навіть уві сні вона
Спитати може:“Два плюс два?”
Такі в усьому світі ...

читати далі