Твори з тегом: Леся Українка

Крізь призму лісову (монолог зрадженої Мавки)

Упиваючись уранішнім туманом, блукаю росою молодої трави. Веду за собою зелений подих духмяної верби, що переслідує мене. Та я, тікаючи від людського, намагаюся поринути у своє. Таке тепле, звичне…

 Призма, яка відділяє людське від міфічного, ...

читати далі

Жалі старого дуба (навіяне «Лісовою піснею» Лесі Українки)

Вік я стояв, хитав могутніми гілками. Як сила, як спокій. Я був таким кремезним і поважним, що не всяк наважувався заговорити зі мною. Але навіть у мене був друг – людина, яка вміла говорити з природою й розуміти її. Він роками доглядав мене, ...

читати далі

Зупиняю світлий погляд

Автор: Артем Литовченко

Мені дуже подобається поняття  давньокитайської натурфілософії про Інь і Янь: про космічні полярні сили, що постійно переходять одна в одну (темне – світле, пасивне – активне, місяць – сонце тощо). Його зображають у ...

читати далі

Зупиняю світлий погляд (навіяне поезією Лесі Українки)

У бульбашках днів майоріли із вітром поволі сотні душ, що не знали іще до пуття, хто вони й скільки часу пройшло від світання, де земля і як пахне торішня весна. Не секрет ні для кого, що птаство тут долає навчання своє: вакцинуються болем і ...

читати далі

Крила думок

Знаєте, мозок – прекрасний інструмент, мислення – чудова річ, але, на мою думку, коли вони керовані. Коли крила доповнюють внутрішню гармонію  птахи, а не літають хаотично, безладно в просторі, не слухаючи "господаря", руйнуючи спокій. 
...

читати далі

Думки чи просто грім… (навіяне поезією Лесі Українки)

Ми летіли, довго летіли на зламаних вигаданих крилах. Летіли вперед, розсікаючи лінію горизонту, але не знали, де знаходиться кінцева зупинка.

Я бачила перед собою сонце, яке на мить здалося яскравішим за твою посмішку. У цьому була певна ...

читати далі

Зупиняю світлий погляд

Очі наші весь час бігають, збирають інформацію, чіпляються за όбрази, кольори, форми. Іноді вони зупиняються, щоб побачити щось цікаве чи прекрасне, а іноді ти з усіх сил прагнеш їх відвести. Та, як би не хотів, щось утримує твій погляд. Ось він і ...

читати далі

Мріє, не зрадь…

Дивлюся на палаюче багаття. Воно розгорається й так тихо потріскує: то гілочки сухі. Ні, на мить відволіклася. Так то ж я, тільки нагадую собі ту ватру, яка палає бажанням досягти, підкорити вершину жаданого… Та іскорки полум’я розлітаються ...

читати далі

Думи мої – крила (навіяне поезією Лесі Українки)

Тепла ковдра окутує вночі, погасли всі вогники. Утомлений за день, уже готовий заплющити очі й поринути в блаженний сон. Та він чомусь не приходить. Зате навідуються думи. І  саме пізньої ночі вони шалені, глибокі, відверті й чутливі. У всіх таке ...

читати далі

Учуся в Лесі

Серед славетних наших письменників яскравою, немеркнучою зіркою сяє мені Леся Українка талантом, щирим і самобутнім голосом, полум’яним серцем і глибинним розумом. У її творах відчуваю спрямованість у майбутнє, палкі мрії про справедливе й щасливе ...

читати далі