Твори з тегом: сонце

Було це давно-предавно. Сонце жило на небі й дарувало світло й тепло всьому живому на землі. Люди, тварини й рослини за це його любили.

А дівчинка Соломія любила Сонце більше за все на світі.

Щоранку вона виходила в поле, щоб зустріти ...

Колись давно, коли Сонце ще було маленьким і сумним, воно вирішило опуститися на Землю, щоб погрітися в теплих променях земних квітів. Але вони боялися його яскравого світла й ховалися в тіні. Лише один маленький паросток сміливо підняв свою голівку ...

Що таке сонце?

Сонце — це сила тепла.

Що таке тепло?

Тепло — це гаряче кохання.

А що то кохання?

Кохання — полум'я життя.

Ну, а життя?

Життя — це вічності дорога.

А вічність що?

А вічність — це душа.

Ну, а душа?

Душа ...

Сонце низає промінчиком хмари,

Щоб зігрівати широку дорогу,

Сонце шукає очима містечко,

Що поринає в молитви до Бога.

Сонцю щодня нагорі самотливо,

Зовсім у світі на це не зважають.

Навіть вітрище, володар повітря,
...

У всіх має бути сонячно на душі. Це не тільки тоді, коли сонце за вікном. Сонце повинно бути у вашому серці. Коли з мамою готуєш печиво або катаєшся на велосипеді разом з татом.

Невже вам не подобається проводити час з друзями? Не ходити в кіно ...

У моєму дворі є велика яма. Досить незручно, бо вона на дорозі…

Одного дня зажурливий дощ лив під вікнами й кричав:

– Сумно, сумно мені…

З того часу в ямі оселилася зажурлива калюжа. Та й вона весь час нила:

– Хочу бігати, стрибати, а не ...

Сонце – мій фотограф… Позую поглядами, відбиваю сонячні відблиски кришталиками мого серця. Насолоджуюся, а сонце фіксує те на плівку – плівку неба… 

Крокувала по землі, немов по пухких, пернатих, поривчастих хмаринках (так було легко!) , радісно давала “п’ятюні” гіллям ялинок, наче голлівудська зірка на червоній доріжці своїм фанам; умивалася вітром і заспокоювалася,  розчинялася в лагідних ...

Гримнула, падаючи, чайна ложка, якою перемішували  швидкорозчинну каву. Гра слів. Шурхіт пакетика, звук наповненої чашки. Є такий? Чим же вона наповнена? Сумом? Радістю? Тривогою? Для когось – бридка вода ледь коричневого кольору, а іншому – ...

Автор: Максим Дейнега

Весняне сонце зненацька заскочило в кімнату, загравши на стінах чудернацькими арабесками. А надворі сонячні зайчики радісно стрибають між деревами, що прокидаються від зимового сну. Але найкраще навесні – це  ...

Золотом вкриті світанки,
Кава зі смаком дощу.
Шепче мій ранок на ґанку:
«Тихо, тебе не пущу!..»
Листя жовтаве, промокле
Вкрило зелені думки.
Дихає ніжно імлою
Сонце, закуте в віки.
Мрії розбіглись шалено
І зістрибнули з гори,
Впали на небо ...

У  грайливих, але зовсім не дитячих блискучих очах відбивається багряна заграва золотавого сонця. Воно втомилося від нескінченного живого шуму міста, яке, давно позбавлене мрії, поволі перетворюється на гнітючу руїну. Кам'яною бруківкою  легко ...

Минали роки… На вулицях з'являлося все більше транспорту, нових облич. Проте ці зміни не торкалися старого собаки. Його знали всі, та ніхто не звертав особливо уваги: ходить і нехай ходить… Та він усе своє життя шукав вихід із цього темного лісу ...

Тихо осінь чеше віти
Молоденьким кленам,
І пливуть великі хмари
Попід сірим небом.
Розстелився Пан Туман,
Вже не видно сонця.
Прохолодний вітерець
Стукає в віконце.
Пташки пісню завели
Радісну, веселу.
І одразу ж сум пропав,
Завітало ...