Твори з тегом: сонце

У моєму дворі є велика яма. Досить незручно, бо вона на дорозі…

Одного дня зажурливий дощ лив під вікнами й кричав:

– Сумно, сумно мені…

З того часу в ямі оселилася зажурлива калюжа. Та й вона весь час нила:

– Хочу бігати, стрибати, а не ...

Сонце – мій фотограф… Позую поглядами, відбиваю сонячні відблиски кришталиками мого серця. Насолоджуюся, а сонце фіксує те на плівку – плівку неба… 

Крокувала по землі, немов по пухких, пернатих, поривчастих хмаринках (так було легко!) , радісно давала “п’ятюні” гіллям ялинок, наче голлівудська зірка на червоній доріжці своїм фанам; умивалася вітром і заспокоювалася,  розчинялася в лагідних ...

Гримнула, падаючи, чайна ложка, якою перемішували  швидкорозчинну каву. Гра слів. Шурхіт пакетика, звук наповненої чашки. Є такий? Чим же вона наповнена? Сумом? Радістю? Тривогою? Для когось – бридка вода ледь коричневого кольору, а іншому – ...

Автор: Максим Дейнега

Весняне сонце зненацька заскочило в кімнату, загравши на стінах чудернацькими арабесками. А надворі сонячні зайчики радісно стрибають між деревами, що прокидаються від зимового сну. Але найкраще навесні – це  ...

Золотом вкриті світанки,
Кава зі смаком дощу.
Шепче мій ранок на ґанку:
«Тихо, тебе не пущу!..»
Листя жовтаве, промокле
Вкрило зелені думки.
Дихає ніжно імлою
Сонце, закуте в віки.
Мрії розбіглись шалено
І зістрибнули з гори,
Впали на небо ...

У  грайливих, але зовсім не дитячих блискучих очах відбивається багряна заграва золотавого сонця. Воно втомилося від нескінченного живого шуму міста, яке, давно позбавлене мрії, поволі перетворюється на гнітючу руїну. Кам'яною бруківкою  легко ...

Минали роки… На вулицях з'являлося все більше транспорту, нових облич. Проте ці зміни не торкалися старого собаки. Його знали всі, та ніхто не звертав особливо уваги: ходить і нехай ходить… Та він усе своє життя шукав вихід із цього темного лісу ...

Тихо осінь чеше віти
Молоденьким кленам,
І пливуть великі хмари
Попід сірим небом.
Розстелився Пан Туман,
Вже не видно сонця.
Прохолодний вітерець
Стукає в віконце.
Пташки пісню завели
Радісну, веселу.
І одразу ж сум пропав,
Завітало ...

Блискуче й різнобарвне, сяйливе й перламутрове сонячне проміння осипається на сонну землю. Кожна травинка розплющує очі, кожна квіточка тягнеться личком до світла, усіляка комашка й тваринка посміхається променисто. Природа миттєво відчуває ...

Весна. Розквіт природи. Пробудження сонної землі. Перші квіти сходять ще в березні – на початку весни. Але існує п'ята, невизнана пора року – квітень. Саме зараз повітря сповнюється теплом, сонцем та солодким ароматом абрикосового дерева. Півпланети ...

Небокрай… Такий привабливий, захоплюючий. За ним – червоно-жовте, уже не гаряче сонце спускається спочити. Хмаринки, мов зграя світлячків, полохливо рухаються у своєму напрямку. Небо виглядає так, мов на нього хтось пролив яскраві барви веселки. Усі ...

Білий аркуш, чисте повітря, природа. Нестримна жага до життя, до нового. І рішучі кроки вперед! Тебе нічого не стримує, ти – вільний. Нарешті та довгоочікувана свобода. Початок  життя як новий подих, сповнений ароматом конвалії й талого снігу. Нехай ...