Твори з тегом: кохання

Я у світі кривих дзеркал танцювала на межі психоделіків. Стільки образів відтворює твій стан, що гублюся в суцільній єресі… Чисте озеро мого сумління ніби враз поросло чорним мохом… Це твоя любов мене так труїла. Схоже, у неї в паспорті подвійне ...

я дуже хочу любити,
не так щоби геть без останку.
я мрію щиро радіти
кожному поруч світанку,
сміятись, гуляти в мороз,
цілуватись, щоб губи посохли.
не зазнати метаморфоз,
не стирати сльози засохлі.
присвятити сотні віршів,
намалювати ...

Дивися: сьогодні зірки яскравіші, ніж вчора.
Залиш усі справи – йдемо скоріше у гай.
Над нами північ, і вона безмовна,
Проте вона завжди рятує нас.
Уривками хмари пливуть над містами,
Так легко прощаються з нами.
Аж раптом обірветься слово,
І ...

Так що ж таке кохання?
У відповідь – зітхання...
Не знаю, що казати,
Як краще написати.
Кохати – це радіти
Дощу, і сонцю, й квітам.
Любити – це хотіти
Удвох летіти з вітром,
Робити, що завгодно,
Не слухати нікого.
Кохати – ревнувати, ...

Казала кохана: «Кохаю
Квітневих конвалій красу,
Контрасти кленового краю,
Казкову кремінну косу».
Край кременя крякнула качка,
Крилом колихнулась коса.
«Кохаю!» – клянеться козачка.
«Кохаю!» – каже козак.

Осінній вечір, гаряча кава, теплий плед і книги. Дощ за вікном, тиша у квартирі… Дерева палають, місто у вогні. Небо хмарне.

Читаючи чергову оповідку про кохання, перешкоди й щасливий кінець, я розмірковувала над сенсом нашого незначного ...

Уявляєш, а ми вже давно з тобою ведемо розмову (може, рік чи два — не суттєво). Щоразу посилаю думки нейронами й сподіваюся, що ти вловлюєш сигнали мого маяка. Знаєш, а я без страху можу розповісти тобі все (від розпорядку дня до теорії квантового ...

Нам із тобою час уже визнати: стару розбиту вазу не варто клеїти. Я не вірю старим фікціям. Тут один лише шлях — викинути. У стосунках, що втратили істинність, краще вчасно поставити крапку. Розійшлися. Забули. Викреслили. Одного разу точно було ...

– Ти тільки поглянь! Сьогодні небу зовсім затісно в хмарах. Воно онде – гуляє футболками перехожих. А цей промінчик ніби навмисно заплутався у волоссі цієї русокосої. Тільки бери та знімай. Ха-ха-ха, – дівчина залилася гучним сміхом. 

– Я ж тобі ...

В обмеженнях хвилинною стрілкою відбувалося наше таїнство. Я любила тебе дуже сильно. Знаю точно — не помиляюся. Я вивчала твої кордони, зарікалася не втручатися. Хоча наша доля й була короткою — ми через те не переймалися.

Бо нам жилося з тобою ...

Обертається повний місяць навколо квартири з пошарпаними вікнами. Ми сидімо на дивані, дивимося на те, як листя стелить ковдру під тополею. Ти пішов на кухню зробити чаю. Такі вечори створені для того, щоб загортатися в м’які плетива та розливати ...

Ми біжимо темними вулицями нашого маленького міста. У лице нестримно віє вітер молодості, кохання із перчинкою та… майбутніх змін.

Через мить роз’їдемося. Я – на північ, ти – на схід. Рівноприскорено віддаляємося одне від одного. Та чи так само ...

Спогади мають присмак… Вимріяна вистава першої закоханості зачепилась у пам’яті червоною помадою... Норовлива схилилася до твоєї щоки, скорилася, але не звикла до вибриків. Чуєш співанки Черемошу? 

Болісна розлука смакувала березневим снігом і ...

«Тату! Тату! – забігла в кімнату моя донечка Софійка. – А як ви з мамою познайомилися?»

«Добре, добре. Сідай зручніше – і зараз розповім, – відповів я своїй маленькій сирені.

Здається, сталося це ніби вчора. Бо той тиждень був сповнений казок ...