Твори з тегом: відпочинок

Четверта сорок чотири. Співає перша за ніч пташка. У грудях різко тріпоче, колихається – і я трактую поданий знак. Лягаю на спину, рахую човни, у свідомому сні віддаю власне тіло у владу водам.
Ніжний бриз і солоне на губах. М’який пісок лоскоче ...

Цього літа я відпочивала на дачі. Ми з братиком купалися в басейні. Я навчилася кататися на роликах та грати в бадмінтон.

Ми любили кидати м’яч у кошик, а іноді… влучали у виноград…

Тоді дідусь трохи посердився й сказав:

- Якщо хочете ...

Ліричний герой цього тексту має хриплий табірний голос, лікований м’ятними цукерками. Він поки що дуже тихий, але через те не менш сильний, якщо все ж таки наважився розповісти про найкращий загін родом із найпалкішої другої зміни. Тож влаштовуйтеся ...

Кольори стають монотонними та чорно-білими, немов у фільмі з Чапліном, проте без веселощів. Звуки перетворюються на шум, і ти чуєш лише уривки фраз.

У цей момент короткого людського життя усвідомлюєш, що все це вже набридло, а нічим новим, ...

Улітку я з сім'єю часто ходжу до річки. Ми беремо з собою їжу та влаштовуємо пікнік. 

Яке ж там усе гарне! Блакитна вода виблискує на сонці, наче самоцвіти. Хвилі припливають до берега та розбиваються. Так знову і знову. Плавають каченята, які ...

Хтось на осінніх канікулах їздив за кордон, хтось – в інше місто до бабусі, а я подорожувала в магічний світ книг, із головою стрибнула в паперовий всесвіт про «хлопчика, який вижив», про чаклунів, драконів, ельфів, гоблінів та єдинорогів. Мабуть, ...

Вітер гойдає посивілі від сонця трави. Літо минає так швидко й непомітно, як день змінює ніч.

Ось уранці з першим літнім променем зросли грайливі колоски жита. Червень розстелив золоту ковдру, укривши нею багату українську землю, яка звикла брати ...

Ніжні промінці вранішнього сонця обережно торкаються мого обличчя, пробиваючись крізь солом'яну парасольку, шум морського бризу дарує приємну насолоду моїм слуховим рецепторам, пальці ніг зариваються в теплий білий пісок, легенький вітерець пестливо ...

Літо… Пора, яка дарує теплі згадки, щастя на обличчях дітвори, сонячні ранки, теплі вечори й світлі зоряні ночі, які чарують красою. Чудове українське літо надзвичайне. Вирізняють його чари природи, що притягують увечері під спів цвіркунчиків, коли ...

Знову не можу заснути. Щось важке й масивне впало на мозок і тисне нещадно, не даючи спокою.

Я втомилася. Втомилася від думок. Вони густим вологим туманом огорнули свідомість, блокуючи здоровий глузд і маленькими білими блискавками тримаючи ...

Прохолода проникає під светр, обціловує кожну клітинку душі, пестить волосся, лоскоче легені. Мурашки по шкірі… Лапатий сніг засипає місто на сніданок пластівцями. Може, потрібно просто додати молока?..

Мені несила втриматися на землі, хоч як би ...

Не маючи часу на буденність людського життя, блукаю стежинами емоцій. Саме вони є головним тягарем у моєму житті. Де-не-де зустрічаю радість: «Привіт! Як я щаслива тебе знову бачити». Упродовж подорожі змінюю курс, бо не дають моєму літаку набрати ...

Зимовий сніг із кожною хвилиною все більше й більше ховав у крижаних обіймах машини, паркани різнокольорових будинків та маленькі вулички, які й весною ледве розгледиш.

Здавалося, незайманими залишилися лише люди, але й ті, загорнувшись у ковдру, ...

Бризки хвиль... Солона тепла вода... Білі гори загортають тебе в морську піну... Промінчики сонця лагідно торкають золотавий пісок та грають у квача зі спритними рибками.

Ти навіть не уявляєш, що може статися завтра, але вже пірнаєш у морі ...