Мирослава Данчина

аватар користувача
Я - Міра, і, напевно, не дуже відрізняюся від будь - якого підлітка. Творчість для мене - шлях висловлення моїх найяскравіших переживань та емоцій, плоди цього ви можете споглядати тут. Мрію стати адвокатесою, яка зможе хвалитися, що ще зі школи публікується в журналах.

Манія…

манія, манія, манія -
це ніяка не Божа магія,
це одержимість вічністю,
наповнена біллю-циклічністю.
депресія, сум і апатія -
це моя виграшна партія,
а мої очі зблідлі,
добряче вже остогидли.
ліжко, книга, безсоння,
виски і крики у скронях. ...

читати далі

Ненадіслані листи…

ненадіслані листи
недописані твори
недопалені мости
недопиті розмови
недограна мелодія
неданий шанс
невдала пародія
незакінчений романс
несмачний пиріг
недоведена теорія
нерозталий сніг
та закінчена наша історія…

читати далі

Дуже хочу любити

я дуже хочу любити,
не так щоби геть без останку.
я мрію щиро радіти
кожному поруч світанку,
сміятись, гуляти в мороз,
цілуватись, щоб губи посохли.
не зазнати метаморфоз,
не стирати сльози засохлі.
присвятити сотні віршів,
намалювати ...

читати далі

Ти схожа на ранок…

ти чимось схожа на ранок,
на біло-білу постіль.
та ти не готуєш сніданок,
а я не заходжу в гості.
ти як той запах суниці,
що вабить мене і п’янить.
волосся відтінку пшениці,
очі із зором в блакить.
часом стаєш як багаття,
вмить обпікаєш ...

читати далі

Мої дороги (навіяне поезією Б.-І. Антонича)

Птахи співочі, надії
(дороги, дороги, дороги)
Золото-степ зеленіє,
Юності бідні небоги.

Чи то вітер, чи рев
(я себе запитаю)
Буду битись як лев,
не зазнаю одчаю.

Свіжий подих життя
(зелений, червоний, білий)
Не шукаю я укриття.
Я ...

читати далі

«Поезія – це завжди неповторність» (Ліна Костенко)

Поезія багатогранна й чиста, що гірський кришталь. Очі - дзеркала душі, поезія - свічадо світу. Ти точно знайдеш там своє відображення.
Ось і світ Павла Тичини відбивався у віршах так точно й детально, що можна почути ніжний шелест липи. Тут я бачу ...

читати далі

Ніколи не опускайте голови. Опущена голова – запрошення сісти на шию!..

Уміння рівно триматися – це не лише про поставу. Не опускати голови – це справжній геркулесів подвиг. Біль, втрати, перепони, нездоланні хвилі життя – не дай їм себе зламати! Коритися обставинам – доля слабких, сильні не можуть бути травою, що ...

читати далі

Жалі старого дуба (навіяне «Лісовою піснею» Лесі Українки)

Вік я стояв, хитав могутніми гілками. Як сила, як спокій. Я був таким кремезним і поважним, що не всяк наважувався заговорити зі мною. Але навіть у мене був друг – людина, яка вміла говорити з природою й розуміти її. Він роками доглядав мене, ...

читати далі

Думки чи просто грім… (навіяне поезією Лесі Українки)

Ми летіли, довго летіли на зламаних вигаданих крилах. Летіли вперед, розсікаючи лінію горизонту, але не знали, де знаходиться кінцева зупинка.

Я бачила перед собою сонце, яке на мить здалося яскравішим за твою посмішку. У цьому була певна ...

читати далі

З чого зіткане щастя?

Кажуть, що життя наче зебра, чорно-біле. Біле – хороше, чорне – погане. Щастя явно не біле, надто непомітний цей колір у прядиві. Ми сидимо на кріслі-гойдалці й плетемо це щастя. Інколи через нерви виходить неохайно, чи, може, просто підібрали ...

читати далі

Відповідь Коцюбинському

03.01.2021
Прокинулася… Бачу гірлянду, яка висить ще з 25 грудня. Настільки хотіла спати, що не вимкнула її.

Навколо сірі стіни, з якими я вже злилася. Визираю у вікно, а там такі ж сірі будинки. Знову мій буденний, звичайний ранок. Треба ...

читати далі