Я Анна Добровольська. Закохана в українське слово, таке мелодійне та дзвінке! Змалку пишу невеличкі вірші, прозу, і це мені дуже подобається. Це мої перші ластівочки, що злетіли у вись дорослого поетичного небокраю.
Усім привіт! Я собака, а якщо бути точнішим, то вівчарка. Мене звати Санта, і сьогодні трохи розкажу про мій спосіб життя, познайомлю зі своєю сім’єю.
Я маю аж чотирьох хазяїв, а ще сусіда по двору, якого нещодавно принесли, – кота. Не розумію, ...
читати далі Жила собі дівчинка. Немовби звичайнісінька собі дитина. Батьки звали її Ясиною, тобто Сонечком. Вона зовні й схожа була на нього. Мала біляве волосся та великі блакитні, як небо, очі. А на обличчі червонів рум’янець, й усмішка сяяла завжди весела та ...
читати далі Жила собі Кнопка. Невеличка, з обідком сріблястого кольору. Перемикачі, стрижні, ручки заздрили її красі й недолюблювали за головну роль в ланцюзі з’єднань. Коли вона вмикалася – спрацьовували функції інших приладів, вимикалася – зникали.
Одного ...
читати далі Приходить літо, починаються канікули. А я згадую море. Це неперевершені почуття. Зморена поїздкою на автобусі, наша родина залишає в готелі речі – і мерщій на узбережжя.
Ось вона, морська водичка, – лагідна та солоненька. На вулиці справжня ...
читати далі