Катерина Васильченко

аватар користувача
Подорожі та співи - моє життя. Люблю посміхатися та бачити щирі усмішки на обличчях інших. Обожнюю слухати кожен подих природи, відчувати щастя поруч.

Сад мого життя

У кожної людини свій омріяний сад, до якого вона хоче потрапити… 

Усе моє життя наповнене мріями. Вони у словах, котрі промовляє моя бабуся, коли марить згадками про дитинство і молодість; у моїх улюблених піснях, що кожного вечора граю на ...

читати далі

Прокидайся

Агов, агов!
Так тихо уночі…
Місто дріма,
чека
жада
нового дня.
бззз… ...

читати далі

Зірки

Тепер не любо дивитись на зірки
без тебе.
Не любо дихати й стрибати…
Жити теж.
Зоря не та, не та зоря,
Яка над нами сходила…
Та вже погасла
І розлилася водами
Там, де словами вічними клялися
Ми…
Ми вже не ті.
Скажи, скажи, що це дурниці! ...

читати далі

Моє Intermezzo

У моїм іntermezzo завжди пахне затишною ковдрою миті, яка огортає серце. Сіра буденщина, мов кайдани, стає все важчою з кожним днем. Тернистим шляхом ідучи, не помічаю, як плине час і люди, поспішаючи в невідоме, назавжди зникають.
Та тільки ...

читати далі

Моє кохання через призму поезії Івана Франка

Кохання – це нагорода за болісні миті. Життя не було б таким яскравим без блиску тих смарагдових очей. Із тої пори – це весь мій світ. Іншого не треба.

Твої очі, як те море
Супокійне, світляне:
Серця мого давнє горе,
Мов пилинка, в них тоне.
...

читати далі