Єлизавета Пукас

Гриміла душа об келихи з водою. Тіло вальсувало у супроводі дощу.
«Жінка і ставлення до неї визначає суспільство». Що ж, час оголити ступні й
прочистити дух.
Маргінали, спільноти спільнот — усі різні в одночасі поет і поетеса.
Мої неголені ноги ...

Ходити струнами, сторінками, віршами. І розминатися на стику будівель. 

Я берегтиму тебе, як яйця з рідного села, які несла в обіймах… Ма тоді тримала «чорний корт», якому звірятимуться мої недосконалі поезії.

Я б сховала тебе від людей, як ...

Я бачила очі, які бояться осліпнути.
Я бачила руки, що хотіли жити.
Я бачила біль у різних палітрах.
Я бачила біль.
Але себе — ні.
Я відчувала на шкірі тонни рубців:
Мою душу порізали скельцями.
Вони розбили дзеркала. Їх рознесли ельфи — такі ...

Я у світі кривих дзеркал танцювала на межі психоделіків. Стільки образів відтворює твій стан, що гублюся в суцільній єресі… Чисте озеро мого сумління ніби враз поросло чорним мохом… Це твоя любов мене так труїла. Схоже, у неї в паспорті подвійне ...

Вода топила верхівки осель. Нещодавно загинула мати із немовлям. Серед тварин у зоопарку врятувалися лише лебеді й качки. ООН мовчить. В ООН день російської мови.

Кажуть, у світі перекидаються відповідальністю: то ерефія винна, то ми. Чому, люди ...

Чи задихалися ви колись через ненависть? Так, щоб вогнем випікало ключиці, а нутрощі плавилися? Я так. І жадала б стерти це відчуття з пам’яті як прокляття. Краще б емоції лишали шрами, бо тоді мої груди не нагадували б роз’ятрену рану, яка ніяк не ...

А ти теж помітила, що ми не вживаємо слово “біженці”? Ніби, сказавши, доведеться визнати, що все це сталося таки зі мною. Ніби доведеться зізнатися, що це в мене, а не в когось міфічного жбурнули ті сотні ракет. Що це вони розтрощили мою ...

Складати себе із фрагментиків міст. Людей. Образів підсвідомості, яка не розуміє метафор.

Відроджуватися з шурхоту доріг. Розмов. Віршів, які лиш на мить здавалися забутими.

Промальовувати лінію світла довкола тіней. Помічати, як танцює ...

Її складно забути. Вона має струнку поставу й відмінний смак. Часом здається, що вогню її очей вистачило б на електростанцію. Свої руки завжди тримає в рукавицях — не переносить холоду. А коли ми говоримо про щось — найбільше хочеться жити. 

Мала ...

– А ти загадуєш бажання? Ну, такі, щоб від них серце стискалося й подих перехоплювало у, здавалося б, найневигідніший час?

– Я припинила це робити після того, як зорі від мене відвернулися. Як була малою, просила в них зберегти життя моїй хворій ...

Мене сформували слова.

Мамина колискова; казки на дисках, детективні історії Агати Крісті. Зі мною розмовляли ще з утроби. Вигадували історії, зверталися подумки.

Мене сформували слова. 

Ніжні й отруйні, жорстокі та карамельні. Їх проронив ...

Ні для кого не буде секретом, що наприкінці зими, а саме 24 лютого 2022 року, Росія розпочала широкомасштабне вторгнення в Україну. Велика війна перевдягла нас, перетасувала колоду ролей, змінила географію та світовідчуття. Мене, наприклад, вона ...

Відчиняю двері. На мене ледь не впала майже засушена верба й іще якісь трави. Вони завжди прикріплені до одвірка: магічне коріння моєї сім’ї часом нагадує про себе подібними детальками. Ніздрі знову зачали пурхати (сміюся через це постійно, адже ...

Прошу, не забирай у мене моє. Той ґрунт, що пахне суницею. У нього проросла моя суть. Мені нікуди звідти подітися. Тут моя бабця збирала колосся, там її хлоп виписав корів. Боже, цей запах вкриває спину сиротами. На чужині ж нічого не пахне, ...