Єлизавета Пукас

аватар користувача
З раннього дитинства закохана в письмо. Усю палітру пережитих емоцій виливаю на папір, конвертуючи враження в слова. Ніколи не любила вислів «що хотів сказати автор», адже прагну, щоб кожен охочий міг віднайти своє. Мої тексти ніби дзеркало, де найважливішим є саме ваша інтерпретація, тож запрошую у світ слова.

Одкровення Історика

У пам’яті дат є одна важлива гіпотеза:
Ти ніби наносиш на карту світу
Потребу зафіксуватися на хронометражі:
От ніби ти була тут завжди,
Ніби саме в цю мить, такого-то дня,
Ти стояла на варшавському автовокзалі
І не знала, якими шляхам сягнула ...

читати далі

Врата Богів*

Коли до неба тягнуться долоні,
Що розтинають груди полум’ям вогню,
Тоді зірок танок безмовний
Сягає тонкощів думок:

«Той Вавилон зруйновано. А ти відроджуєш його в мені.

Там всі сади говорять між собою
Словами, зрозумілими душі.
Ти ...

читати далі

Митарства блудної доньки

Ось і все, тату: моя душа дісталася роздоріжжя. Мені тяжко вертати до твоєї… до нашої хати. Я відверто блудила такими шляхами, що одному Господу Богу відомо, як я, розпластана манівцями, закидана зловорожими словами, пробиралася з-під надр крові й ...

читати далі

Викрешані в ім’я любові

Сонце,
Віриш: усі зорі до нас схилились,
Склалися в долю візерунки забуті давно.
У нас під очима
Ховаються сльози,
Що втекли, аби окропити всесвітню журбу.
Не дивися на те, що далеко від дому.
Не дивися на шрами, залишені Богом.

Він добре ...

читати далі

Лякаєш мене самотністю

Ти мене так лякаєш самотністю ніби не знаєш
Ще хвилина і я погоджусь
Стану мізантропкою
Втечу у вежу
Відпущу свою косу й чекатиму принца
Я стану принцесою у вежі
Добре, аби поруч була Ейфелева
Французькі гарнізони змінить Шампань
Я ...

читати далі

Білий лист, підписаний вручну

Після вибуху в Мадриді я остерігаюся пошти. Ти ніколи не можеш бути

впевненим, хто саме тебе шукає…Особливо якщо переховуєшся ти через…

Особливо якщо тебе не мають знайти… Виходячи з дому в ту останню

мить, коли ти ще належиш собі, ...

читати далі

Моєму Майбутньому Чоловіку

Я знаю, що ми вже знайомі. Я знаю, бо не може бути інакше. Ти десь робиш те ж саме, що і я. Я не можу тебе не знати. У моїх венах булькотить козацька кров. Я жінка. І вони точно мали козачок. То брехня, що жінок на січі не було. Стрибали в Гречку, ...

читати далі

Фрази, кинуті на перехрестях…

***

Фрази,

кинуті на перехрестях,

Думки,

сплетені в меридіанах,

Блукали словами,

          Впивалися в душу 

                        І виходу звідти 

    Не знали…

Мої слова підбурюють

Хвилі 

     Повстання,
...

читати далі

Прощавай, хижаче!

Ти прийшов уночі, ледь чутно й незримо. Здригнулася тільки, а зранку взялася за перо. Відкладати так довго з тобою розмову вже більше не вийде. Пропоную завершити тут, у двобої. Лиш ти та я. Готовий?

Хижаче, нам потрібно розкреслити межі. Це ...

читати далі

Так пахне країна за кілька днів до війни

Так пахне країна за кілька днів до війни. На жаль, я вже знаю цей запах. У небі винищувачі виробляють зиґзаґи. Містом курсують озброєні люди. Десь поруч чутно постріли, хоч усі заспокоюють, що це просто навчання. Десь мимоволі стається вибух: ...

читати далі

Ми – вогонь одне одного

Немає нічого малого, коли нас із тобою багато. Я втомилася бути богом: у мені не так багато наснаги. Ця історія на мене страшенно тисне, не знаю, що вже й робити… Дяка людям: обіймають сильніше й надихають читати швидше. Вони, ті ґазди із «тіней ...

читати далі

Ретроспективні схлипування

Ретроспективні схлипування. Закінчилося. Через скрипучі радіохвилі пролунав мій останній дзвоник. Однокласників — найкращих людей — розкидало по всьому світу…

Цей день. Його чекають ще з першого класу. Перед очима кадри минулого...
Подвір’я ...

читати далі

Навпомацки в пошуках точки опори

Навпомацки на пошуки точки опори. Повітря вібрує, сонце десь світить. Герої, на жаль, помирають не тільки в окопах. Ми досі бережемо в собі дещиці віри. Ця війна увібрала занадто багато фарб, а я категорично проти посмертних масок. Вони мають ...

читати далі

Занадто багато на мої метр сімдесят

Мабуть, було занадто багато болю, адже знову нічого, окрім втоми. Негативних емоцій — через край… Контейнер переповнений. Часом, ніби проміння на фотографіях з Азовсталі, пробивається бажання жити. Ти дивишся в небо, смієшся, хочеш якомога точніше ...

читати далі