Єлизавета Пукас

аватар користувача
Я Єлизавета, дивлюся на життя з точки зору мистецтва. Усі люди, з якими чомусь розійшлися дороги, стали для мене яскравим сюжетом! І я щаслива, бо можу писати й про те, що болить, і про те, що радує.

Тіні довшають опівдні (навіяне повістю М.Коцюбинського «Тіні забутих предків»)

Спогади мають присмак… Вимріяна вистава першої закоханості зачепилась у пам’яті червоною помадою... Норовлива схилилася до твоєї щоки, скорилася, але не звикла до вибриків. Чуєш співанки Черемошу? 

Болісна розлука смакувала березневим снігом і ...

читати далі

Моно-но-аваре*

Є листи, які ніколи не відправлять, як і твори, які ніколи не прочитають. Знаєш, у моїй душі було не одне багаття, тож, мабуть, слова вже не вартують і центу. Туман переплівся з ожеледдю, думки – з хмарочосами, а проза,  кажуть, обросла ...

читати далі

Володимиру-Вальтеру Ковалику присвячується

Історії сягають відлунням,
Коли в житті вже немає творця.
Наша справа - згасити відлюддя
Й пам’ятати про титана-отця.
«У серці місця небагато», – колись так казала моя бабуся. Було б чудово, якби там вмістилися всі «НАЙ» та «ЄДИНІ». А як бути, ...

читати далі

Мотиви інтермецо

Коли тема запропонована,
але мотив – щирий
 Ось і завершилася наукова конференція. Очікуваний і напружений МАН позаду, навіть відомі результати. Це той стан, коли тиждень розтягся в місяць, день – у хвилину, а емоції розчинилися в лоні часу. Якщо ...

читати далі

Привітання!

Хрумтіла під ногами крига, ховаючи сніжок, начебто вчора... А сьогодні ми ближчі до традицій наших предків: зустрічаємо Новий рік в умовах «весняної відлиги». Може, то й хороший знак, як думаєте? Може, нарешті нас чекає повне перезавантаження? Може, ...

читати далі

Сліди в повітрі

Я загубив тебе в минулому житті… Кажуть, ми не в змозі пам’ятати те, чого ще не трапилося, але як же тоді пояснити це…

Щоночі я прокидаюся, ніби у вирії. Іграшкові хмаринки маревом являють мені тебе, таку невагому й мрійливу Хоча й не видно чітко ...

читати далі

Витинаю ножицями душу

Витинаю ножицями душу. Завдяки тобі вона вже давно паперова, тож хоч із візерунками буде... Ці пустоти розчинили мої нервові суцвіття, та, знаєш, тепер зручніше палати: ці дірки ближчі до серця, а там же й досі нуртує вогнежар...

Колись ми були ...

читати далі

Парк з карамельними ліхтарями

Сторінка за сторінкою... Знову закінчується зошит з алгебри. 

На межах клітинок уп’ялися краплі дощу, які колись символізували щастя, а зараз іронічно нагадують смуток. Знаєте, у той вечір усе пішло не за планом…

Маленька чайна, захована в ...

читати далі

Чекаю снігу…

Рік видався напрочуд тяжким: дві операції, випалені легені та смерть Джині. Сибірські ліси були моєю батьківщиною, а ця кішка – справжньою віддушиною. Про операції нічого й говорити: хтось «круто» покатався. Надворі стояв листопад – і настрій не ...

читати далі

Вулицею бігли дві тіні…

Вулицею бігли дві тіні, відбиваючи ритми шаленого мегаполісу. Вона зробила реверанс, він вклонився, а їхні астральні тіла здійнялися у вихор танцю. На стінах міської лікарні поєдналися два хореографічні стилі: балет та степ. Дівчині виповнилося ...

читати далі

Це не крапка, а кома…

Кожне слово вдаряло мікроімпульсом і розносило вщент будь-які захисні механізми. Гра шпильок набирала обертів, а рівень напруги перевищував 220 вольт. Наша боротьба точилася на межі кохання й ненависті, розуму й серця. Стерпіти це було неможливо: ...

читати далі

Рожевий асфальт

Малюю. Не руками – душею.

Цифра за цифрою: неоднорідні мазки встеляють полотно. Надворі волає голос смерті – сирени швидкої допомоги. Останнім часом вони стали чимось звичним... Хоча мене пересмикує щоразу, коли чую ці відголоски. Зупинилася коло ...

читати далі

Старість

Сьогодні я бачила Старість. Вона проходила поруч і вирішила зайти в гості. Повільні кроки, згорблена статура, проте це не робило її менш прекрасною. 

Сиділа навпроти мене – розповідала про юнацькі роки. Про те, як ховалася в кущах, бо розбила ...

читати далі

Я нагороджена любов’ю матері

Кажуть, ніби магії не існує. Хоча, на мою думку, це величезна помилка. У житті кожної людини є надзвичайна сила – любов матері. У чому ж її надзвичайність, спробуємо розібратися.

По-перше, у дитинстві для кожного з нас існували універсальні ліки ...

читати далі