Єлизавета Пукас

аватар користувача
З раннього дитинства закохана в письмо. Усю палітру пережитих емоцій виливаю на папір, конвертуючи враження в слова. Ніколи не любила вислів «що хотів сказати автор», адже прагну, щоб кожен охочий міг віднайти своє. Мої тексти ніби дзеркало, де найважливішим є саме ваша інтерпретація, тож запрошую у світ слова.

Мистецтво _культура _жінка

Гриміла душа об келихи з водою. Тіло вальсувало у супроводі дощу.
«Жінка і ставлення до неї визначає суспільство». Що ж, час оголити ступні й
прочистити дух.
Маргінали, спільноти спільнот — усі різні в одночасі поет і поетеса.
Мої неголені ноги ...

читати далі

Відпускаю вас…

Ходити струнами, сторінками, віршами. І розминатися на стику будівель. 

Я берегтиму тебе, як яйця з рідного села, які несла в обіймах… Ма тоді тримала «чорний корт», якому звірятимуться мої недосконалі поезії.

Я б сховала тебе від людей, як ...

читати далі

Кольорова склянка

Я бачила очі, які бояться осліпнути.
Я бачила руки, що хотіли жити.
Я бачила біль у різних палітрах.
Я бачила біль.
Але себе — ні.
Я відчувала на шкірі тонни рубців:
Мою душу порізали скельцями.
Вони розбили дзеркала. Їх рознесли ельфи — такі ...

читати далі

Межа психоделіків

Я у світі кривих дзеркал танцювала на межі психоделіків. Стільки образів відтворює твій стан, що гублюся в суцільній єресі… Чисте озеро мого сумління ніби враз поросло чорним мохом… Це твоя любов мене так труїла. Схоже, у неї в паспорті подвійне ...

читати далі

Мова, якою я мовчу

Вода топила верхівки осель. Нещодавно загинула мати із немовлям. Серед тварин у зоопарку врятувалися лише лебеді й качки. ООН мовчить. В ООН день російської мови.

Кажуть, у світі перекидаються відповідальністю: то ерефія винна, то ми. Чому, люди ...

читати далі

Пластир

Чи задихалися ви колись через ненависть? Так, щоб вогнем випікало ключиці, а нутрощі плавилися? Я так. І жадала б стерти це відчуття з пам’яті як прокляття. Краще б емоції лишали шрами, бо тоді мої груди не нагадували б роз’ятрену рану, яка ніяк не ...

читати далі

Таки я, а не ти

А ти теж помітила, що ми не вживаємо слово “біженці”? Ніби, сказавши, доведеться визнати, що все це сталося таки зі мною. Ніби доведеться зізнатися, що це в мене, а не в когось міфічного жбурнули ті сотні ракет. Що це вони розтрощили мою ...

читати далі

Повернення

Складати себе із фрагментиків міст. Людей. Образів підсвідомості, яка не розуміє метафор.

Відроджуватися з шурхоту доріг. Розмов. Віршів, які лиш на мить здавалися забутими.

Промальовувати лінію світла довкола тіней. Помічати, як танцює ...

читати далі

Що допомагає писати

Її складно забути. Вона має струнку поставу й відмінний смак. Часом здається, що вогню її очей вистачило б на електростанцію. Свої руки завжди тримає в рукавицях — не переносить холоду. А коли ми говоримо про щось — найбільше хочеться жити. 

Мала ...

читати далі

Морська зірка впала з неба

– А ти загадуєш бажання? Ну, такі, щоб від них серце стискалося й подих перехоплювало у, здавалося б, найневигідніший час?

– Я припинила це робити після того, як зорі від мене відвернулися. Як була малою, просила в них зберегти життя моїй хворій ...

читати далі

Мене сформували слова

Мене сформували слова.

Мамина колискова; казки на дисках, детективні історії Агати Крісті. Зі мною розмовляли ще з утроби. Вигадували історії, зверталися подумки.

Мене сформували слова. 

Ніжні й отруйні, жорстокі та карамельні. Їх проронив ...

читати далі

Війна змінила моє життя Що означає бути людиною? (Дослідження української життєстійкості)

Ні для кого не буде секретом, що наприкінці зими, а саме 24 лютого 2022 року, Росія розпочала широкомасштабне вторгнення в Україну. Велика війна перевдягла нас, перетасувала колоду ролей, змінила географію та світовідчуття. Мене, наприклад, вона ...

читати далі

Запах у будинку батьків

Відчиняю двері. На мене ледь не впала майже засушена верба й іще якісь трави. Вони завжди прикріплені до одвірка: магічне коріння моєї сім’ї часом нагадує про себе подібними детальками. Ніздрі знову зачали пурхати (сміюся через це постійно, адже ...

читати далі

Не забирай моє, прошу

Прошу, не забирай у мене моє. Той ґрунт, що пахне суницею. У нього проросла моя суть. Мені нікуди звідти подітися. Тут моя бабця збирала колосся, там її хлоп виписав корів. Боже, цей запах вкриває спину сиротами. На чужині ж нічого не пахне, ...

читати далі