Ольга Процай

аватар користувача
Привіт, вітаю вас у моєму невеличкому місті: у місті квітів, де вирує краса та творчість. Тут багато зелених парків та алей, я їх просто обожнюю. Але найулюбленішими є тінисті, затишні. Саме там живуть мої думки. Мандруючи містом, можна зустріти не одну клумбу. І це не дивно, адже квіти дарують мені натхнення. Кожен куточок — одна сторінка мого життя. Тож запрошую вас на екскурсію моїм містом творчості.

Сірник

Холодно. Я насилу розплющила очі. Переді мною – темна кімната зі світлими шторами, на яких майстерно танцюють перші промені. Мабуть, їм весело, а мені не дуже: будильник уже чверть години наказує: "Прокидайся! Ти запізнюєшся в універ!" 

Це ...

читати далі

Аеропорт

Мабуть, кожен із нас хоч раз у кіно бачив аеропорт – велике приміщення з купою людей, схоже на наше життя. Правда? Обшир  території, де є декілька підступних провулків та сотні невідомих моментів. Тут усі кудись поспішають, щось вирішують та ...

читати далі

Сміливі завжди мають щастя

Так, ні, так, ні, так, ні… Остання пелюстка ромашки впала на землю. “Отже, не варто переїжджати до Києва, це не моє. Навіщо ризикувати? А якщо не впораюся?” Нестерпні думки все лізли мені в голову, не даючи зосередитися на формуванні букету з ...

читати далі

Сліди в повітрі

Мороз. “Авраменко” в сумці. Легкий сніг та два коти, що гріються коло під'їзду. 

Я неспішно натягнула рукавиці та попленталася слизькою вулицею на зупинку. Свіже, прохолодне, зимове повітря трішки пробудило мене, але в душі все ще дрімала, як і ...

читати далі

Рожевий асфальт

Перший промінь сонця лагідно торкнувся мого носа, я прокинулася. Ранок, як завжди, був ідеальним. 

Склавши постіль, помчала на кухню. “Клац, пшш, клац...” – це тато дивиться телевізор, і я мимоволі прислухалася до повідомлень: “ Сьогодні вже рік, ...

читати далі

Атмосфера почуттів

На планеті проживає сім мільярдів людей, і всі ми переживаємо різні почуття, перегорнувши календар з написом «28 лютого».  Для когось весна – це сигнал до оновлення, для деяких – початок палкого, як перець, кохання, а хтось сприймає цю зеленокосу ...

читати далі

Моє інтермецо

У тяжкі будні, коли пил і гамір міста наступають мені на горло, я розгортаю фотоальбом і повертаюся в найщасливіші моменти життя: тепле, заціловане сонцем літо, табір, гори, дитинство, прогулянки з друзями, подорожі, останній дзвоник і численні ...

читати далі

Доки?!

Зима. За вікном уже 12 ночі, а я все ніяк не можу закінчити ту важку задачу з алгебри. Вирішила вийти на балкон та подихати свіжим повітрям.
Сніг невпинно падав на землю, нагадуючи ту безтурботну пору, сповнену щастям і радістю. Раптом постріл, за ...

читати далі

Ранок

На годиннику сьома ранку, я повільно встаю з ліжка та відгортаю штори  — а за вікном уже вирує справжня зима. Люблю прокидатися вдосвіта: мене захоплюють тихі засніжені вулиці, які ще не наповнені гамором і людьми.

Яка ж прекрасна ця пора року! ...

читати далі

Знову цвітуть каштани

Теплі парки знову приймають у свої обійми закохані пари, які блукають вулицями в пошуках затишку. Пряний травневий аромат заповнює легені й ніби надихає нас на почуття. Ми не завжди можемо зрозуміти ці дивні емоції й думки, які переповнюють ...

читати далі