У тяжкі будні, коли пил і гамір міста наступають мені на горло, я розгортаю фотоальбом і повертаюся в найщасливіші моменти життя: тепле, заціловане сонцем літо, табір, гори, дитинство, прогулянки з друзями, подорожі, останній дзвоник і численні походи в кіно. Розглядаючи світлини, ніби забуваю про  проблеми та незгоди й подумки телепортуюся в безтурботні, сповнені радості та тепла моменти. Мандруючи коридорами пам’яті, ніби переглядаю кіно, де є лише гарні, щирі миті мого життя.

До того ж, як би не душили метушня та гамір шумного міста, згадую, що в мене так багато прекрасних світлин із ліцею завдяки тобі, Дашо. Тому, надихнувшись, спішу працювати далі з новими силами та наснагою.

Твори майбутнє так, щоб в альбомі завжди були фотографії, на яких ти щирий та щасливий. Таке ж і твоє інтермецо!

Поділитися з друзями