Марія Масліченко

аватар користувача
Поки що нічого не розказує про себе

Мрію…

Я маю мрію. Хммм, і це не відсилка. Мрія - знайти мрію. Просто це каже людина, що нещодавно засунула в Стіну плачу згорточок із бажанням полетіти в космос, при цьому забувши дописати хоч рядочок про повернення звідти. Доволі самовіддано, до речі, ...

читати далі

Ода ліні

Лінь — слово говорить само за себе. Солодкаво-сонне таке. Кінчик язика мляво торкає піднебіння, промовляючи його. Наша вічна супутниця, ходить тінню за кожним. Та даємо їй волю бути хазяйкою лиш в деякі особливі моменти.

Лінь. Та, що викривлює й ...

читати далі

Пізанська вежа карантину

А це й справді іронічно… Так само як недооцінили важливість міцного фундаменту під ВИСОЧЕННОЮ вежею, на (увага!) ВОЛОГОМУ і НЕОДНОРІДНОМУ ґрунті майже 850 років тому. Сьогодні італійці, та й не тільки вони, не взяли до уваги загрозу вбивчого вірусу. ...

читати далі

Спогади

Моя власна (хоч і невеличка) колекція золотого намиста

Ранок.

Такий, якими були тисячі інших і, здавалося, буде ще стільки ж. Початкові класи. Та рутина, що і є єдиною, як на мене, складовою щастя. 

Темрява. Тепло. Вовтузишся в ...

читати далі