Твори з тегом: любов

Моїй матусі

Глянеш вгору – зірка сяє,
Справжнє сонце ж, ні, не там,
Воно поруч проживає
Й душі зігріває нам.
Ти для мене – світ, матусю,
Ти мій янгол на землі.
Мить без тебе – наче вічність,
А хвилини – наче дні.
Мудрість ти вселенську маєш
Й долю ...

читати далі

Білі квіти, які я ненавиділа

Та квартира пропахла тобою. Хоча зовсім тебе не бачила. Там були тільки квіти. Білі квіти, які я ненавиділа. Але зараз війна й кожне слово важить більше, ніж доти здавалося. Є почуття занадто сильні. Занадто сильні, щоб ними розкидатися. 

Хтось ...

читати далі

Люди потребують любові саме тоді, коли менш за все цього заслуговують…

Самотність. Відчуття, коли щось ніби розриває тебе зсередини, тягар, що змушує йти повільніше, а якщо не чинити опір, зовсім зупинить. Іноді цей підступний ворог приходить зовсім неочікувано, навіть коли ти оточений любов’ю й увагою. У такі суворі й ...

читати далі

Люблю…

Для кожного слово «люблю» має своє значення. Для мене ж воно особливе, таке тепле та щире. 

Люблю, коли наші погляди перетинаються, його карі очі дивляться мені просто в душу та гріють її. Ця усмішка змушує серце битися частіше…

Люблю, коли ...

читати далі

Була. Чесною. Правда

Я репресую ці спогади, як тільки ти прочитаєш їх. Тож запам‘ятовуй деталі, якщо захочеться відродити хоча б краплинку порозуміння між нами.... я була з тобою щирою. В усьому... принаймні — намагалася. І зараз я тебе відпустила, але ці чорні вуглики ...

читати далі

Не все так просто…

Цей світ чув історії покинутих. Не одну, не дві — безліч. Але сьогодні я спровокую виверження вулкану, спопелюсь ущент, але розповім історію тої, котра кинула. (Так, це буде не просто, але присмак терпкого чаю змусив розрізати цю сольну залозу).
...

читати далі

Приємно, коли…

Приємно, коли гарний день. 

Коли прокидаєшся від теплого проміння вранішнього сонця, що зазирнуло в кімнату й розмалювало стіни та ліжко. Коли мало домашнього завдання. Коли можна почитати цікаву книжку, а не вираховувати функції. Коли п'єш з ...

читати далі

Любові усміх квітне раз… (навіяне повістю М.Коцюбинського «Тіні забутих предків»)

Я щоразу шукаю тебе. Іду на твій весняний запах кучерявого волосся, яке закручене, неначе золоте колосся. Іду на твій голос, який бринить, як той струмочок, де ми зустрічалися. Кожної днини йду на місця, де бачила твій силует. Навіть коли снишся, ...

читати далі

Це не крапка, а кома…

Кожне слово вдаряло мікроімпульсом і розносило вщент будь-які захисні механізми. Гра шпильок набирала обертів, а рівень напруги перевищував 220 вольт. Наша боротьба точилася на межі кохання й ненависті, розуму й серця. Стерпіти це було неможливо: ...

читати далі

Рожевий асфальт

Малюю. Не руками – душею.

Цифра за цифрою: неоднорідні мазки встеляють полотно. Надворі волає голос смерті – сирени швидкої допомоги. Останнім часом вони стали чимось звичним... Хоча мене пересмикує щоразу, коли чую ці відголоски. Зупинилася коло ...

читати далі

Осінь – не депресія

Для мене Осінь – не депресія. Вона інше. Я думаю, це лише наполовину правдиве клеймо для такої мінливо-золотавої пори. Відчуваю запах мокрого асфальту й дощу, що змив минуле. 

Осінь – це початок. Я відчуваю спокій: навколо мене кружляє жовте ...

читати далі

Мамина любов

Яке слово є найголовнішим, тим, що зігріває серце, у якому багато любові? Гадаю, більшість одразу скаже, що це “мама”. Це найрідніша людина у світі. Вона завжди вислухає, дасть пораду, допоможе. Коли раптом усі відвернуться від тебе, мати ...

читати далі

Я нагороджений любов’ю матері

Далеко не кожна дитина може по-справжньому насолодитися любов’ю своєї мами, бо трапляються різні проблеми й ситуації в житті. Але кому щастить отримати цю благодать у повному обсязі, того можна сміло нагородити медаллю з надписом “Щаслива людина”.  ...

читати далі

Я нагороджена любов’ю мами

Автор: Поліна Ковальчук
Ви коли-небудь думали, що саме робить людину мамою? Хвилювання, турбота, виховання, повчання й найголовніше – любов.

Напевно, знаєте цитату, що «кожна мама – це ангел-охоронець». Вона вчить нас багатьох речей, оберігає, ...

читати далі