Приємно, коли гарний день. 

Коли прокидаєшся від теплого проміння вранішнього сонця, що зазирнуло в кімнату й розмалювало стіни та ліжко. Коли мало домашнього завдання. Коли можна почитати цікаву книжку, а не вираховувати функції. Коли п’єш з улюбленої чашки. Коли самостійно згадуєш та поливаєш квіти. Коли робиш мамі сюрприз у вигляді чистого посуду. Коли сидиш вечорами на підвіконні, слухаєш музику й дивишся на ніби іграшкові жуки-машини та, якщо пощастить, на зорі. І навіть коли ручка просто гладенько виводить на білому папері слова. 

Приємно, коли весна. 

Коли дихаєш із природою в унісон. Коли лунають пташині пісні, ллючись чистим струмком у мою спраглу душу. Коли, розколихане вітром, нахиляється до тебе віття дерев вітаючись. Коли бачиш казкових білочку-бешкетницю чи мандрівника їжачка. Коли пальці занурюються в молоденьку зелену траву у квітнику біля будинку. Коли здалеку чуєш мекання-обурення прив’язаної та залишеної до вечора в лузі кози, яка завжди лякала своїм дурним характером малечу. Коли зі всією сім’єю шукаєш загублені коштовності з порваного намиста Пані Весни, що сапфірами розкотилися галявинами лісу й манили погляди й руки. 

Приємно, коли тебе люблять. 

Коли сильно-сильно обіймають і ти нарешті відчуваєш себе в безпеці. Коли вранці вже чекає смачненький сніданок. Коли терплять твої маленькі витребеньки. Коли завжди знаходять час на розмови, навіть про повсякденне. Коли отримуєш жадану підтримку. Коли можеш якось зовсім дивно жартувати, бо зрозуміють і не осудять. Коли ввечері приносять склянку свіжого соку. Коли цілують у щічку перед сном. І коли у відповідь приходить sms, що за тобою теж сумують так само сильно. І коли ти після цього не можеш стримати усмішку. 

Приємно, коли приємно. І це, напевно, константа. 

Приємно!

Поділитися з друзями