Твори з тегом: спогади

Було мені сумно, я дещо нудьгувала. Усе думала: що б таке зробити. Подивилася на стелю. На жаль, нічого не спало на думку. Як ось мій улюблений ведмедик Мишко, що сидів на підвіконні, якимось потаємним своїм поглядом дав привід погортати альбом. З ...

Кожен з нас чекає свята. Чекаємо день народження, Нового року, Різдва. Саме в різдвяну ніч відбуваються дива, народився Христос. Діва Марія, перебуваючи з Йосипом у печері, поміж овець, народила свого Первістка – Сина Людського. Пастухи побачили, як ...

Пам’ятаю, як у дитинстві на свята затіювалася велика метушня. Батьки кудись їхали, говорили, що “в справах”. А насправді купували подарунки, які нібито приносив Дід Мороз. Згадую, як весело було наряджати ялинку та прикрашати будинок. Під час цього ...

Ніде ви так більше не відчуєте почуття свободи, як біля моря. Воно ніби підхоплює тривожні думки й несе кудись дуже далеко, туди, де вони вже не мають значення…

У моїй пам’яті відклалася велика частина маленького приморського містечка з ...

У парку «Перемога» пройшло моє дитинство. З того часу багато чого змінилося, проте я все ще полюбляю ходити цими алеями. Зараз там тихо і спокійно. Іноді хочеться взяти плед, заварити собі термос чаю й прогулятися такими рідними стежками, котрі ...

Сторінка за сторінкою... Знову закінчується зошит з алгебри. 

На межах клітинок уп’ялися краплі дощу, які колись символізували щастя, а зараз іронічно нагадують смуток. Знаєте, у той вечір усе пішло не за планом…

Маленька чайна, захована в ...

Ще змалку  я мріяв побувати на вулкані й побачити його велич. І ось два роки тому мрія здійснилася. 

Я стою на вершині вулкана Тейде, який знаходиться на Канарських островах. Він такий високий, що на мить здалось, ніби лечу над хмарами. А вони ...

Приходить літо, починаються канікули. А я згадую море. Це неперевершені почуття. Зморена поїздкою на автобусі, наша родина залишає в готелі речі – і мерщій на узбережжя. 

Ось вона, морська водичка, – лагідна та солоненька. На вулиці справжня ...

Спогади, як єдинороги, скачуть по хмарках. І спускаються до нас райдугою у найнеобхідніший момент. У кожного вони різні. 

Рожеві спогади – як солодка вата, яку ти розділяєш із другом. Наші мрії, радість, щасливі моменти й усе, що приносить нам ...

Теплий вечір липня. Сидиш на підвіконні біля відчинено кватирки й дивишся в далечінь. Тепле п’янке повітря огортає плечі, немов улюблена ковдра в зимну пору.  Долітають ледь уловимі приємні запахи вулиці: липа, придорожні квіти й вистиглий після ...

Стомлені мемуари міського життя тануть під важкою ходою прохолодного ранку, що навмисно замітає сліди людських насолод, приховуючи справжнє обличчя повсякденності. Сліпуче сонце колючим поглядом окидає твою жалюгідну подобу. Зриваючи останній одяг з ...

Моя власна (хоч і невеличка) колекція золотого намиста

Ранок.

Такий, якими були тисячі інших і, здавалося, буде ще стільки ж. Початкові класи. Та рутина, що і є єдиною, як на мене, складовою щастя. 

Темрява. Тепло. Вовтузишся в ...

У тяжкі будні, коли пил і гамір міста наступають мені на горло, я розгортаю фотоальбом і повертаюся в найщасливіші моменти життя: тепле, заціловане сонцем літо, табір, гори, дитинство, прогулянки з друзями, подорожі, останній дзвоник і численні ...

На жаль, новорічні свята вже в потязі до Лапландії. Хоча я їх і провела до вагону, вони не взяли мене з собою в мандрівку, сказавши, що я повинна чекати на них тут, щоб жодна ялинка не зів'яла, жодна новорічна прикраса не розбилася. Я вже навіть ...