А я була комахою, жила на квітці білій. На квітці білій, що стояла рівно… Жила…
Усе життя ми мов маленькі створіння, які так наполегливо намагаються стати величними та закарбуватися в очах інших. Шлях людини – складний процес, як і розвиток ...
ПРОЩАЙ
врум - врум
біп біп
мигал
ка
каже
е
моційно ...
Веселий Екіпаж, або Як долетіти до Сонця?
Не маючи жодної уяви про небо, яким ти змалюєш його? Чистим, прозорим, широким, місцем, де всі наші мрії перетворюються на матеріальні речі. Чи цілим невідомим всесвітом, який так кортить дослідити?
Аеропорти світу бачили сотні різних бортів, ...
читати даліМоє інтермецо
Не маючи часу на буденність людського життя, блукаю стежинами емоцій. Саме вони є головним тягарем у моєму житті. Де-не-де зустрічаю радість: «Привіт! Як я щаслива тебе знову бачити». Упродовж подорожі змінюю курс, бо не дають моєму літаку набрати ...
читати даліБлагодать повинна стати аксіомою
Кожен із нас у житті є ткачем, який намагається виткати унікальне полотно своєї долі. Бо «щастя не знаходять, його створюють»(Ельгін Сафарлі).
Для мене жереб є великим пазлом, який складається з мільйонів маленьких деталей. Ось Ромео. Він усе ...
читати даліМоє кохання через призму поезії Івана Франка
Немає кращої нагороди, ніж взаємне кохання. Напевно, уся моя «червона» стежина була покладена на вірші. Скоріш за все, на збірку «Зів‘яле листя».
Ця дорога веде мене правилом трьох «З»: зустріти, зрозуміти, закохатися. У сні бачити моменти, які не ...