Не маючи жодної уяви про небо, яким ти змалюєш його? Чистим, прозорим, широким, місцем, де всі наші мрії перетворюються на матеріальні речі. Чи цілим невідомим всесвітом, який так кортить дослідити?

Аеропорти світу бачили сотні різних бортів, тисячі авіакомпаній, дивних слоганів та мільйони пасажирів, які з вогнем в очах шукають вихід з терміналів. Навіть ми, звичайні люди, були свідками таких метушливих подій…

…

Наша авіакомпанія інакша. Вона була оточена з різних сторін добротою, цікавинками та жагою нових звершень. Чому авіакомпанія наша? Я вам розповім…

Привіт, любий читачу, мене звуть Льолею! Історія мого життя пов’язана з небом та швидкістю. Моя родина – це династія пілотів повітряних суден. І саме вона важлива в  цій розповіді!

Коли мій тато Матвій був зовсім малим, дідусь відкрив свою авіакомпанію й назвав її «Сонячне крило» , бо дуже хотів пролетіти поруч з найяскравішою зіркою. Екіпаж мав дуже відповідальний, у ньому ніколи не сумнівалися. Пілотами були: ведмідь Сергійко та овечка Іринка, команда помічників – сестрички-лисички Даринка та Настуня, хлопчаки-бурундучки Олексійко та Митя. Разомі з нашою  командою ми облетіли весь світ! Бачили засніжені Альпи та сині води Тихого океану.

Скільки себе пам’ятаю, планував тато з дідусем виліт до Сонця. Корабель, який вони вибрали для цієї місії, мав назву «Фенікс»: великий яскраво-жовтий «боїнг» з червоними крилами дуже манив нас розпочати виліт. Усі ми дуже наполегливо тренувалися, адже до такої нагоди треба завжди бути готовими.

– Льолю, чи готова ти до початку? Мабуть, нервуєш, бо така нагода буває раз у житті!- звернувся до мене Олексійко.

– Усі ми дуже ретельно готувалися, довго чекали вильоту, тому часу на хвилювання не вистачає!  Усі думки вже в кабіні! – відповіла я.

А й насправді, така нагода має викликати хвилювання та якусь паніку у звичайних пілотів. Як можна летіти до Сонця й не переживати за кожну секунду в повітрі, не сумувати за своєю домівкою? Дивно звучить, але небо вже стало моєю домівкою: кожного разу, коли бачу хмари, уявляю постіль із білими та м’якими подушками чи духмяну гарячу каву з білим легким зефіром. Хіба це не дивно?

Політ був дуже комфортним та приємним. За штурвалом керували нашою повітряною «домівкою» Сергійко з татом. Ми з Іринкою слідкували за маршрутом у той же час, коли дідусь перевіряв справність літака. Завжди лунали пісні від Миті та жарти від Настуні. Сміх не був гостем на борту, бо він тут жив. Даринка ретельно відмічала міста, які ми побачили, поки набирали висоту.

Літак відчував себе перинкою серед м’яких хмар, сонячні промінчики  наближалися, а небо ставало все темнішим. Зірки танцювали космічний вальс навколо головної з них – королеви. Час нібито зупинився. Усі підійшли до ілюмінаторів та, затамувавши дихання, спостерігали за гігантом нашої галактики:

– Хіба це не диво?! – викрикнула Настуня.

– Це феномен, який має бути увіковіченим! – сказав Сергійко.

– Ось ми й зустрілися… – тихо сказав дідусь.

Помітили всі, як невеличка сльозина скотилася щокою старого пілота. Дуже приємно та водночас неймовірно тяжко було повірити, що мрія життя  вже перед очима.

Повертатися на землю так не хотілося, неначе наш екіпаж та «боїнг» хотіли переселитися на новий «сонячний» авіапарк.

Виставивши курс на Землю, летів наш «Фенікс», як птиця в небі: легко, невагомо, природно. Неначе саме тут збираючись, облаштувати своє гніздечко…

…

Зробивши посадку, відключивши апаратуру, зупинивши всі механізми, ми зробили наш перший крок. Такий незвичний. Бо ноги вже стояли на землі, а очі дивилися в небо. Саме в цей час Сонце вийшло із-за хмар, посилаючи нам свої промінці, наче хотіло сказати:

– Я сумувати за вами, мої дослідники! – читали ми між промінців.

– Чекай, повернемось! Лише чекай! – щирими усмішками відповідали ми жовтому гіганту…

Знайте дітки, нічого нездійсненного немає. Усі мрії, які карбуються в серці, обов’язково стануть реальними. Тільки дайте їм час та сили.

«Не важливо, де ти або хто ти зараз. Знайди мету та прямуй до неї, як «Фенікс» до Сонця».

                                                                                               Ваша Льоля

Поділитися з друзями