Твори з тегом: рідний дім

Загадкова річка Псел, що протікає й моєю рідною Полтавщиною, завжди вражала красою.

Багато істориків сперечаються щодо появи назви цієї водойми. Одна з версій, що слово «Псел» походить від давньогрецького «пселос» — темний, оскільки річна вода ...

Ці вулиці мене запам’ятають.  Мої сльози та сміх, мільйони зустрічей та прощань, людей, що розбивали, незважаючи на застереження творінь місцевого архітектора. 

Вони ховали мене під простирадлом темряви та рятували від власної. Посилали ...

Цього літа я відпочивала на дачі. Ми з братиком купалися в басейні. Я навчилася кататися на роликах та грати в бадмінтон.

Ми любили кидати м’яч у кошик, а іноді… влучали у виноград…

Тоді дідусь трохи посердився й сказав:

- Якщо хочете ...

Вона була незаміжня: серед її каблучок можна знайти хіба що кільця диму, які безупинно порушували баланс задушливого приміщення. Вокзал та маленька жовта валізка з іграшковою зеброю – єдина константа в її непостійному житті. За останні пів року вона ...

Машина зупинилася, відчинилися двері, заклало вуха, ніби запустилися всі механізми серця в очікуванні. Затамувавши подих, біжу під дощем... Холодно, вітер розплітає мою легко заплетену косу. 

Сонце вже давно опустилося за обрій, і лише промені, ...

Я впевнена, що в багатьох містах є схожі одне на одне місця, але полтавську Каштанову алею не сплутаєш ні з чим.

Назва доволі примітивна, та навряд чи це когось цікавить, коли навкруги така краса, особливо навесні. Аж із 1913 року цвітіння ...

Прокидаюся на хмарині. У голові раптом виникає питання: «Чому я не провалююся, а все ж тримаюся на ній?» Придивившись, прижмуривши очі, побачила, що хмаринка збита неначе з м’якеньких пушинок. Таких білих, що аж очі засліплювало. 

Я піднялася на ...

Я живу в неповторній Полтаві. І ось одного разу, прогулюючись рідними вуличками, задумалася: «А як зробити наше місто кращим?»

Особисто мені перше, що впадає в око, – це природа: дерева й квіти. У Полтаві чимало парків, алей чи просто клумб. Але ...

У моїм іntermezzo завжди пахне затишною ковдрою миті, яка огортає серце. Сіра буденщина, мов кайдани, стає все важчою з кожним днем. Тернистим шляхом ідучи, не помічаю, як плине час і люди, поспішаючи в невідоме, назавжди зникають.
Та тільки ...

Гадаю, ми всі хочемо бути щасливими, отримувати задоволення від життя. Люди мріють знайти своє місце на планеті й приносити користь іншим, але, попри все, кожен має своє «щастя». Неповторне.

Ми надихаємо та змушуємо всміхатися один одного. Усі ...

Затишно мені сидіти вдома. Дивитися чудні фільми, читати цікаві книги. Закутавшись у тепленьку, м'якеньку, мов хмаринки, ковдру, залишатися на самоті з думками. Усе сповнено теплом, турботою і ласкою.

Люблю сидіти з чашкою ароматного чаю чи ...

Галушка, вишиванка, рушник… Від цих слів так і пахне українською волею. Хто б не ламав, хто б  не казав, що її немає, та нам – українцям – краще знати.

Той синьо-жовтий стяг, що танцює гопак із вітром і підспівує гімн солов’ю, та калина, що ...

Іще в колисці немовля
Найперше слово вимовля.
Наприклад, “місто” чи “матуся”,
“Нічний ліхтарик” чи “бабуся”.
Але коли воно зроста,
Питає маму: “Це Жовква?”
“Та ні, це, синку мій, Полтава”,-
Сказала хлопцю його мама.
“Це місто казка, це ...

Подвійний еспресо й чверть грейпфрута. Ранок у великому місті починається з контрастів. Далі холодний душ, щось на кшталт ланчу й повний брак часу…

Про метушливе місто нагадують лише далекі вогні торгових центрів та верхів’я незлічених ...