Ліана Шамян

На асфальті залишилися сліди важких чобіт,

наче відлуння бою,

що ніколи не згасне.

Повітря пахне втомою,

але у вікнах заграло світло —

не лампи, а душі.

Трава проростає крізь бетон,

мов останнє слово свободи, ...

Війна почалася несподівано. Ще вчора наше життя було звичайним, але вже сьогодні все змінилося назавжди. Перші вибухи змусили нас із мамою та братом ухвалити важке рішення — залишити дім і рідне місто. Це було боляче, але ми розуміли, що так буде ...