Твори з тегом: ранок

Вікна всі навстіж. Нащо зачинятися?
Розбудить мене трель дзвінка солов’я.
Бажаю я безліч разів прокидатися
В ту мить, коли вранці засяє зоря.

Промінчиком ніжним пливе по туману,
Ковзає по хвої соснових гілок,
І пахне навколо солодким ...

Ранок. Сонце. Аромати кави. Усмішка. І ти…

Сором’язливі фіранки до останнього моменту ховають нас від настання неминучої буденності, сповненої клопотів, зіпсованих нервів і надокучливих дедлайнів. А так би хотілося затриматися тут, з тобою, ще ...

Гримнула, падаючи, чайна ложка, якою перемішували  швидкорозчинну каву. Гра слів. Шурхіт пакетика, звук наповненої чашки. Є такий? Чим же вона наповнена? Сумом? Радістю? Тривогою? Для когось – бридка вода ледь коричневого кольору, а іншому – ...

Ранок… і промені сонця ласкаво торкаються кінчика носа. Щосили змусивши себе встати з ліжка, можеш побачити величезні кам'яні "джунглі". Вони неймовірні як і зранку, коли сонце поволі заливає їх своїм світлом, так і ввечері, коли запалюються ...

Зимовий ранок вражає своєю свіжістю. На вулиці безлюдно, мете сніг, чутно звуки машин, що розчищають дороги.  У цей час дуже важко вставати. Прокинувшись, бачу лиш темряву, а на небі мерехтять майже непомітні зірки. З часом з’являється сонце, ...

На годиннику сьома ранку, я повільно встаю з ліжка та відгортаю штори  — а за вікном уже вирує справжня зима. Люблю прокидатися вдосвіта: мене захоплюють тихі засніжені вулиці, які ще не наповнені гамором і людьми.

Яка ж прекрасна ця пора року! ...

Автор: Артем Мацицький

БАМ!

                                               БАМ!          

віу-віу,                                        віу-віу,

ТРА-ТА-ТА-ТА-ТА-ТА

цілінь-цілінь, цілінь-цілінь

будильник – вимкнути ...

Вона вальсувала, впавши сріблом на Місяць, між кришталевих заграв зірок. Примарою являється замріяним людям уві сні сьогодні, а вже завтра здійметься з Сонцем над пробудженим солодкою тишею світом.

Оксамитовими нотами переливається пісня. Про ...

Золотом вкриті світанки,
Кава зі смаком дощу.
Шепче мій ранок на ґанку:
«Тихо, тебе не пущу!..»
Листя жовтаве, промокле
Вкрило зелені думки.
Дихає ніжно імлою
Сонце, закуте в віки.
Мрії розбіглись шалено
І зістрибнули з гори,
Впали на небо ...

Дихаючи свіжим повітрям, нюхом не відчуваючи жодної душі поряд, вмикаю улюблену музику в навушниках та гуляю ранком... літнім... прохолодним...
Це десь.... шоста година! Ні! Я прокинувся ще раніше, щоб наодинці з сонцем підняти його в небо.
На ...

Як завжди, невчасно задзижчав набридливий будильник. Наче грім серед ясного неба. Допитливі промені яскравого сонця різко пронизали скромні рами могутніх вікон і засліпили моє заспане обличчя. Розуміння того, що треба вставати, підірвало мене з ...

Затишно блукати сонними вулицями ранкового міста, коли свіжість переповнює легені закоханих. Палкий струм насолоди ніжно огортає мініатюрне тіло ляльок.

Замріяне місто спить, а природа-жайворонок уже прокинулася й трепетно наводить марафет: ...