Зимовий ранок вражає своєю свіжістю. На вулиці безлюдно, мете сніг, чутно звуки машин, що розчищають дороги.  У цей час дуже важко вставати. Прокинувшись, бачу лиш темряву, а на небі мерехтять майже непомітні зірки. З часом з’являється сонце, розливши довкола себе малиновий джем світанку. Іноді можна стріти й хмаринки, які в поєднанні з рожевим нагадують полуничну солодку вату.

Такі ранки холодні, але не вітряні. Морозець ледве пощипує щічки й наносить червоний рум’янець. Дерева покриті інеєм і так гарно сяють у перших промінчиках. 

Чутно перші рипучі кроки. І все більше людей зі своїми клопотами поспішають на роботу чи навчання. Ось і всім знайома буденна ранкова метушня на вулицях міста.

Цей період приваблює своєю чарівністю й загадковістю. Кожен ранок різний, але навіть у сніговій завії можна розгледіти тендітні танки кришталевих сніжинок. Вони як і люди: особливі, різні й неповторні.

Поділитися з друзями