Проза

Моя травма немає точних тілесних координат. Її кольоровий спектр прослідковую хіба що спросоння. Вона відлунює каменем десь у районі хребта. І тисне на скроні дощової погоди.

Моя травма зродилася ще до мого життя. У спадок дісталася. Без жодного ...

Хай це, можливо, і не найсуттєвіше,
але ти, дитино,
покликана захищати своїми долоньками
крихітну свічечку букви «ї»…
Іван Малкович
Дитино, це вже досить суттєво. На затушованій по-чорному землі замовкли солов’ї. Серпик з ниточкою зник із ...

Він на фронті обіймає «Анютку». Кляне всіх, хто препаскудно втік за кордон. Магістр педагогічного. Тобто ще незакінчена вища. Мій вожатий та однокурсник сестри. 

Йому б зараз математику й фізику! Але ні — країна вища за всі інтереси. Нагадую, що ...

Дощило давнісінько, другий день. Дрібний дощичок дуже  дзюркотить дратуючи, дзвенить-давить дощовиця. Дорогою довгоочікувано дриґає дощовий довгастик. Дивно,  дощисько дедалі довше, десь десятий день, докрапає довкола. Дятел даремно  дивиться на ...

Вільнюс. Я ніколи не назву тебе своїм, о моє місто північних янголів! Вчуся жити з тобою. Моє прізвище з твоїх теренів, схоже, приблудилося ще з часів Великого Князівства Литовського. Колись з моєю ненькою ви були дуже близькі… Отже, і я спробую.
...

Проговори мої страхи. Вигоюй біль від невизначеності й дестабілізації. Хоча б трохи побути закоханою в транзитний шарм! Усе тимчасове найбільш стабільне.

Дуже круто говорити про людиносвітськість, коли маєш абсолютний нуль із переміщень. Та ...

Прошу, молися за мене усім богам. Я не до кінця впевнена в тому, що робимо. Виводь моє ім’я кінчиком язика. Перекладай на будь-яку мову. Твої молитви підточують дуло мого пера, я з більшою впевненістю готова писати. Так, не забудь передати Господу ...

Подряпинка майже на лінії долі. Ну, нічого ж страшного, правда? Я думала, що вже була мертва. А ні, як бачиш… Душа не пропала. Усього лише залила долоню кров’ю. Швидко витерла, продезінфікувала. За лаштунками власних страждань… За вкрай логічним і ...

О перший біль тих не дитячих вражень,
який він слід на серці залиша!
Як невимовне віршами не скажеш,
чи не німою зробиться душа?!
Ліна Костенко

Там, в обіймах неба світився Київ. Перед ним, кажу мамі, розстріляний знак. «Тут вбивали ...

Спеціально вивчу якусь чужу
мову, щоб писати нею тексти,
які ти не зможеш прочитати.
Якусь таку мову, з якої
вже ніхто не перекладає

Таня Малярчук
Іноземні вчу роками. Це як виклик тобі: зрозумій моєї душі шрами, навіть якщо не знаєш ...

Залий окропом мою печаль і постав вистигати на сонці… Не дивися так. Будь ласка. Не дивися. Завтра й так їхатиму туди, куди не хочу, ще й ти тут починаєш каталізувати мою дитинну тривогу. Я ж кажу: ми транзитні герої із віршів Жадана. Побачимося! А ...

Ми зі смертю граємо в карти: туз на двійку лягає вправно. Каже мені: «Нащо продовжуєш шукати варіанти? Я вже все про тебе знаю». Я ж мовчу зі стриманим виглядом, позираю уважно у віяло. Хай там як — ще козирятиму. Не здаватимусь бабі без бійні. Вона ...

Як там буде, мій світанковий заходе? Усе життя останнім часом — бісовий оксюморон. Боятися кожного звуку. Зітхати. Ти скажи, там хоча б є шанс на… Добре-добре, мовчу.

Хочеться знову вдягати чорні й довгі панчохи. Якщо губи — то однозначно в ...

Дівчинко. Занадто доросла як для війни й занадто маленька для світу. Я долюблю тебе за всіх, хто не наважився любити. Я цілуватиму твої заплакані очі, сподіваючись випити з них увесь чорноморський басейн, видобути всю кам’яну сіль. Прийматиму тебе ...