Проза

Список категорій

Мінітвір – самохарактеристика (з використанням фразеологізмів)

Моє життя наче золоте руно, кожна подія – це нова сторінка книги за сімома печатями. І швець, і жнець, і на дуду гравець! У навчанні це прописна істина для мене.

Моя доля, мов лабіринт Мінотавра, наповнена випробуваннями, але я стріляний ...

читати далі

Самохарактеристика (з використанням фразеологізмів)

Таки хочу розповісти про себе, бо люблю творчий підхід до життя! Це з дитинства.
Раніше я займалася образотворчим мистецтвом, співами, танцями, була ученицею модельної школи. Від цих речей не чула під ногами землі! Але хочу зізнатися, що заняття ...

читати далі

Так пахне країна за кілька днів до війни

Так пахне країна за кілька днів до війни. На жаль, я вже знаю цей запах. У небі винищувачі виробляють зиґзаґи. Містом курсують озброєні люди. Десь поруч чутно постріли, хоч усі заспокоюють, що це просто навчання. Десь мимоволі стається вибух: ...

читати далі

Ми – вогонь одне одного

Немає нічого малого, коли нас із тобою багато. Я втомилася бути богом: у мені не так багато наснаги. Ця історія на мене страшенно тисне, не знаю, що вже й робити… Дяка людям: обіймають сильніше й надихають читати швидше. Вони, ті ґазди із «тіней ...

читати далі

Ретроспективні схлипування

Ретроспективні схлипування. Закінчилося. Через скрипучі радіохвилі пролунав мій останній дзвоник. Однокласників — найкращих людей — розкидало по всьому світу…

Цей день. Його чекають ще з першого класу. Перед очима кадри минулого...
Подвір’я ...

читати далі

Навпомацки в пошуках точки опори

Навпомацки на пошуки точки опори. Повітря вібрує, сонце десь світить. Герої, на жаль, помирають не тільки в окопах. Ми досі бережемо в собі дещиці віри. Ця війна увібрала занадто багато фарб, а я категорично проти посмертних масок. Вони мають ...

читати далі

Занадто багато на мої метр сімдесят

Мабуть, було занадто багато болю, адже знову нічого, окрім втоми. Негативних емоцій — через край… Контейнер переповнений. Часом, ніби проміння на фотографіях з Азовсталі, пробивається бажання жити. Ти дивишся в небо, смієшся, хочеш якомога точніше ...

читати далі

Лист до наших янголів

Ще ночі не були такими темними. Знаєте, у цей час в тилу ми не знаємо, як бути. Сьогодні зателефонував мій дядько: «Чекаємо колону. Прощавайте!» Кричу пошепки у відповідь: «Я завтра бажатиму тобі доброго ранку!» ,— “Люблю...” І більш поки нічого. Не ...

читати далі

Українське бароко – еклектика нашої сили

Смерть стала частиною нашого життя, здається, із 24 лютого. Хоча насправді це трапилося в епоху бароко. Люди переосмислили буття на землі й уже більше цінували «сьогодні». Схоже, вони теж знали, що в будь-яку секунду можуть померти, проте голосили ...

читати далі

Майбутнє залежить від того, що ти робиш сьогодні

Час плине швидко, іноді ми навіть не звертаємо на це уваги. Не замислюємося над майбутнім, але вже треба! Кожного дня маленькими кроками прокладаємо собі шлях до самостійного, незалежного життя. Усі помилки, вибори, що ти робиш, впливають на те, як ...

читати далі

Екологічна культура людини

Останнім часом суспільство дедалі частіше почало говорити про екологічну культуру людини, про довкілля та захист природи. Ми ставимося один до одного з повагою, але, на жаль,  забуваємо про толерантність до матінки-природи.

Через те, що мало хто ...

читати далі

Завірюха

Звичайний суботній ранок. Я прокинулася від свисту вітру за вікном та запаху гарячого сніданку. Заметіль, незважаючи на початок зими, уже встигла натрусити снігу та перетворити всю околицю на білі декорації для фільму.

Запорошений ялівець у саду ...

читати далі

Завірюха

За ніч на небі зібралась сила-силенна хмар, а на ранок, мов пір’їночки, посипали з них легенькі сніжинки. Вітер поступово посилився, і вже на відстані кількох метрів нічого не видно. Почалася завірюха, сніжинки летять із небес у ритмі веселого ...

читати далі

Мiсто, яке я люблю

Київ -це столиця України, дуже велике та красиве мiсто. Я дуже люблю його. Майже кожного мiсяця приїжджаю. Київ славиться своїми цікавими мiсцями, наприклад: майдан Незалежностi, Хрещатик, Софiйська площа.

Одного разу я потрапила в Київ туманний. ...

читати далі