Твори з тегом: вечір

Червоними плямами розтікається небом ненароком пролитий полуничний сік, утворюючи нариси заходу сонця. Яскраві краплі розлітаються хто куди: на пухнасту хмаринку, гілку великого дерева, на сонний тюльпан у квітнику та будку старого собаки, на вікно ...

Сиджу серед волошок та ромашок у безкрайому степу, що пахне зітлілим полином, окутана вечірньою прохолодою вітру. Уже жовтогаряче сонце закотилося за небосхил, а рожеве небо вкрила ковдра ледь помітних зірок. Вони шепочуть на вушко, що настав час ...

Автор: Юхим Кащенко
Це було одного осіннього дня. Як завжди, уранці мусив іти в ліцей, після уроків – на курси англійської мови. Потім досить довга путь додому… Повернуся пізно, а тут ще й задали багацько домашнього завдання. Знову залишиться ...

Відкидаюся на спинку стільця, заплющую очі, вслухаючись у шум машин за вікном. Не люблю я вечори. Вони оголюють ті думки, що вдень ховалися за музикою, яка без упину грала в пошарпаних часом навушниках, за щирими усмішками й дружніми обіймами.
Та й ...

Сьогодні був якийсь дивний день, який плавно перейшов у дивний вечір.
Удень я привітала свого папужку з днем народження й подарувала маленьку м'якеньку іграшку для птахів. Потім прийшов брат і просто так подарував маленького м'якенького ведмедика. ...

Бувають хвилини, коли так хочеться побути на самоті, сховатися від сірих буднів, відірватися від пронизаного холодом асфальту. У такі моменти прагну побути з природою та думками наодинці. Глянеш – такий чарівний захід, ось там далеко закотилося ...

Затишно… На столі лимонад із краплинкою м’яти, тепла ковдра, зорі. Згадуєш найпотаємніші мрії, спокуси, печаль. Ніби цілий всесвіт у твоїй душі розривається, тріщіть, прагне свободи. В очах блищать мільйони ліхтарів, а  в серці – думки про ...

Захід сонця... Я сиджу на пагорбі й дивлюся на це природне диво. Навколо червоної кулі оранжеві, жовті та рожеві мазки тоненького пензлика, який тримає в руках умілий художник. Він малює своє життя: темні та світлі лінії, що вирішують його майбутнє. ...