Бувають хвилини, коли так хочеться побути на самоті, сховатися від сірих буднів, відірватися від пронизаного холодом асфальту. У такі моменти прагну побути з природою та думками наодинці. Глянеш – такий чарівний захід, ось там далеко закотилося палаюче сонце за горизонт.

Наступає вечір. Дме прохолодний і свіжий вітерець, стомлена земля засинає. А мільярди маленьких ліхтариків мрійливо шепочуться на безкрайньому небі. І линуть думки… І ти отримуєш справжню насолоду, і щастя, обвите краплинками смутку.

Поділитися з друзями