Софія Лазаренко

аватар користувача
Кожен день надихаюся звичайними речами, насолоджуюся красою природи, заглиблююся у світ музики та мистецтва. Слухаю серце й пишу твори від душі. Усі здатні на це. Спробуй і ти !

Осінь

Осінь. Меланхолія. Сіре небо. Легкий мороз залишив на деревах багряний рум’янець. По дорозі розплелась калюжа, здається, глибша за Байкал. Вулицю охопив сум і терпкий запах горілого листя. Сумує все: птахи, дерева, кущі та навіть сусідський кіт. ...

читати далі

Літо

Вітер гойдає посивілі від сонця трави. Літо минає так швидко й непомітно, як день змінює ніч.

Ось уранці з першим літнім променем зросли грайливі колоски жита. Червень розстелив золоту ковдру, укривши нею багату українську землю, яка звикла брати ...

читати далі

Музика природи

Старий клен втомлено колишеться, доки його листя ніби натякає, що осінь вже близько. І здається, нічого, окрім суму й щасливих спогадів, не залишається. Уже й журлива мелодія оповила вулиці, але спробуймо хоч на хвилинку згадати, як усе починалося. ...

читати далі

Захід сонця

Яскраво-рожева ковдра вкрила вечірнє небо. Це сонце почало вже звичну йому підготовку до сну. На совість попрацювавши вдень, воно спішить передати посаду.

Саме в цей час природа перевтілюється до невпізнання. Зелений колір стає контрастнішим та ...

читати далі

Тихо осінь чеше віти…

Тихо осінь чеше віти
Молоденьким кленам,
І пливуть великі хмари
Попід сірим небом.
Розстелився Пан Туман,
Вже не видно сонця.
Прохолодний вітерець
Стукає в віконце.
Пташки пісню завели
Радісну, веселу.
І одразу ж сум пропав,
Завітало ...

читати далі