Твори з тегом: літо

Моїм кіноманам присвячується… (після відпочинку в таборі)

Ліричний герой цього тексту має хриплий табірний голос, лікований м’ятними цукерками. Він поки що дуже тихий, але через те не менш сильний, якщо все ж таки наважився розповісти про найкращий загін родом із найпалкішої другої зміни. Тож влаштовуйтеся ...

читати далі

Ще зостався серпень…

Ще місяць літа зостався. І він обіцяє так багато…

Ще трохи жарких днів – й аромат скошеної трави не забариться розвіятися десь у далечі спогадів. Проте в серці буде щось вагоміше, щось краще й вічне. Можливо, це юність, чи друзі старі й нові, або ...

читати далі

Село влітку чи літо в селі

Кожен може уявити по-різному своє літо. Хтось ходить гуляти з друзями,  хтось їздить на море, а хтось – у село до дідуся з бабусею.  А як ви уявляєте літо в селі? 

Наприклад, для мене село влітку – це пахучі квіти,  тепла річка, спів пташок, ...

читати далі

Цукровий

Обертається повний місяць навколо квартири з пошарпаними вікнами. Ми сидімо на дивані, дивимося на те, як листя стелить ковдру під тополею. Ти пішов на кухню зробити чаю. Такі вечори створені для того, щоб загортатися в м’які плетива та розливати ...

читати далі

Зелений острів

Улітку я з сім'єю часто ходжу до річки. Ми беремо з собою їжу та влаштовуємо пікнік. 

Яке ж там усе гарне! Блакитна вода виблискує на сонці, наче самоцвіти. Хвилі припливають до берега та розбиваються. Так знову і знову. Плавають каченята, які ...

читати далі

Щоб відродитися

Любий примарний герою, я й досі тебе кохаю. Рахую секунди з тієї миті, як ти розчинився цукром у воді. Але мені не солодко...

Я буду писати вночі під жалібним світлом гасової лампи. Писатиму, коли сонце відвернеться від Землі. Чи дощі ...

читати далі

Літо

Вітер гойдає посивілі від сонця трави. Літо минає так швидко й непомітно, як день змінює ніч.

Ось уранці з першим літнім променем зросли грайливі колоски жита. Червень розстелив золоту ковдру, укривши нею багату українську землю, яка звикла брати ...

читати далі

Музика природи

Старий клен втомлено колишеться, доки його листя ніби натякає, що осінь вже близько. І здається, нічого, окрім суму й щасливих спогадів, не залишається. Уже й журлива мелодія оповила вулиці, але спробуймо хоч на хвилинку згадати, як усе починалося. ...

читати далі

Літнім дощем…

Літнім дощем спадала я тобі на груди – і ми разом слухали пісню солов'я. Тендітні руки торкалися твого чола. Заплющивши очі, мріяв ти дістатися до небес. А як же я?.. Невже зостануся тут сама?.. 

Вустами, як краплинами дощу, припадала до твоїх ...

читати далі

Літо

Літо… Пора, яка дарує теплі згадки, щастя на обличчях дітвори, сонячні ранки, теплі вечори й світлі зоряні ночі, які чарують красою. Чудове українське літо надзвичайне. Вирізняють його чари природи, що притягують увечері під спів цвіркунчиків, коли ...

читати далі

Колір літа

Лазурні хвилі обіймають волошкове полотно неба. Ультрамаринові плями на простирадлі безодні розчиняються між рік пухкої солодкої вати. 

По теплих піщаних берегах тендітно ступає дівчина Літо. Прозорість води потопає в барвінкових очах, що ...

читати далі

Моє intermezzo

Інтермецо – щось буденне, на мою думку. Тому сьогодні я не буду розповідати про параметри або степеневі функції, адже набагато цікавіше писати про щось прекрасне, створене для насолоди. Ні, не мамині пиріжки та навіть не бабусині млинці. Про них ми ...

читати далі

Літо й зима

Одного разу на краю Землі, де немає нічого неможливого, зустрілися Літо й Зима. Непідступний хлопець із морозним поглядом і дівчина, у косах якої вплетені ласкаві промінчики сонця й ніжні квітки. Вирішили вони дізнатися, хто з них пануватиме довше. ...

читати далі

Спогадів солодка мить

Я заплющую очі: згадую мандри. Мрячне небо змінюється на сонячне сяйво. Занурююсь у свій неймовірний відпочинок.

Лазурне море, немов оаза в пустелі, виблискує під гарячим сонячним промінням. Пальми застигли, наче теж піддалися сонливій насолоді. ...

читати далі